Законодавчими актами визначається перелік об'єктів обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов'язки учасників страхування, а також коло страхових організацій, яким доручається здійснення обов'язкового страхування. Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на обов'язкове державне й обов'язкове. До 2001 року в Україні обов'язкове державне особисте страхування охоплювало: — військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори; — осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ; — медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків; — працівників митних органів; — працівників прокуратури; — народних депутатів; — службових осіб державної контрольно-ревізійної служби; — службових осіб державних податкових інспекцій; — службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів; — посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю; — спортсменів вищих категорій; — працівників державної лісової охорони; — суддів; — донорів крові і (або) її компонентів. Необхідність проведення обов'язкового державного особистого страхування працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників інших відомств була зумовлена потребою їх соціального захисту, оскільки вони самі стоять на захисті інтересів держави і їх діяльність постійно пов'язана з високим ступенем ризику. Страхувальниками, а відповідно і платниками страхових платежів, виступали відповідні міністерства і відомства. Досвід проведення такого страхування засвідчив недосконалість умов його проведення та низьку ефективність. Тому Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про страхування"» доручено Кабінету Міністрів України подати до Верховної Ради України проект Закону України, яким передбачити заміну обов'язкового державного страхування на безпосереднє здійснення потерпілим компенсаційних виплат з Державного бюджету України головними розпорядниками бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого. До прийняття такого закону стосовно цих категорій працівників діють норми, встановлені законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання державного захисту цих категорій працівників. |