Алексєєв Петро Петрович

Біографія

Петро Петрович Алексєєв народився 14 квітня 1840 р. Початкову освіту майбутній вчений отримав у Новгородській гімназії. У 1856 р. вступив на природничий факультет Санкт-Петербурзького університету, який закінчив у 1860 р. і отримав ступінь кандидата природничих наук. Під час навчання в університеті Петро Петрович серйозно захопився хімією. Його вчителем був видатний російський хімік О. А. Воскресенський, який дав дорогу у майбутнє таким видатним ученим, як Д. І. Менделєєв, М. М. Бекетов, М. О. Меншуткін. На молодого студента великий вплив також справили М. М. Соколов, О. М. Енгельгард і М. М. Зінін.

У 1859 р. разом з Д. В. Аверкієвим П. Алексєєв переклав на російську мову і видав монографію Шарля Жерара "Вступ до вивчення органічної хімії за унітарною системою". Згодом виконав не менш важливі переклади: "Листи про хімію" Ю. Лібіха (2 томи) та "Хімія" Готліба.

Після закінчення університету П. Алексєєв їде за кордон (1861—1864 рр.): 2 роки — стажування за власні кошти, 2 роки — закордонне оплачуване відрядження. Саме в цей час учений зустрічається в Гейдельберзі з молодими російськими вченими — Менделєєвим, Бородіним, Сєченовим, Павичем та ін., які створили там Гейдельберзький гурток. А в 1861 р. у житті молодого Алексєєва відбувається дуже важливе знайомство з О. М. Бутлеровим, який відіграв величезну роль у становленні наукового світогляду вченого. У зарубіжних лабораторіях П. Алексєєв досліджував процес відновлення коричної кислоти амальгамою натрію.

Після повернення до Петербурга в серпні 1864 р. Алексєєв працював репетитором з хімії, фізики та мінералогії в Інституті шляхів сполучення та одночасно редагував друге видання перекладу Жерара. Невдовзі отримав запрошення, за пропозицією І. А. Тютчева, обійняти посаду доцента на кафедрі хімії в Університеті св. Володимира в Києві. Це так надихнуло молодого дослідника, що вже у 1865 р. він при Петербурзькому університеті захищає магістерську дисертацію "Про деякі продукти відновлення нітросполук". У ній він детально описує методи отримання азоанісової кислоти і нітроанісаміду із нітроанісового ефіру. Відновником тут використані амальгама натрію та спиртовий розчин аміаку.

З 1866 р. для П. Алексєєва починається київський період життєдіяльності. У Київському університеті він викладає органічну хімію і здійснює широку науково-дослідну діяльність. Серед колег і друзів, з якими він підтримував близькі стосунки, були такі видатні вчені-хіміки, як О. М. Бутлеров і Д. І. Менделєєв, інженер-залізничник О. П. Бородін та ін. На новому місці вченому дісталась у спадщину мало придатна для дослідів хімічна лабораторія. Тому навесні 1866 р. П. Алексєєв та І. А. Тютчев звернулися до Ради Київського університету з рапортом про необхідність збудувати новий будинок для хімічної лабораторії. За період 1868-1873 pp. цей проект було реалізовано.

Починаючи з 1865/66 навчального року і впродовж наступних 25 років П. Алексєєв, крім основного курсу органічної хімії, читає в університеті інші курси: аналіз газів, електроаналіз, лекції з термохімії, курс методів і перетворень органічних сполук і курс неорганічної хімії. Курс органічної хімії вчений побудував на підставі структурної теорії Бутлерова та його підручника "Вступ до повного вивчення органічної хімії". Важливим фактом в історії діяльності П. Алексєєва є те, що він упродовж майже 25 років читав публічні лекції з хімії, які користувались високою популярністю серед жителів Києва. Вчений розповідав слухачам про цікаві нагальні питання: про склад і властивості повітря, води, про освітлення, анілінові барвники та ін. Ці лекції також супроводжувались демонстраціями дослідів. А кошти, що отримувались від проведення публічних лекцій, ішли на потреби хімічної лабораторії.

Крім педагогічної діяльності, вчений приділяє багато уваги науковим дослідженням: вивчає питання азосполук. Важливе значення мають його праці з розвитку реакції відновлення нітросполук ароматичного ряду. Використовуючи як відновник спиртовий розчин амальгами натрію, він замінив її цинковим пилом в лужному спиртовому розчині та отримав азоксібензол з нітробензолу. Саме за методом П. Алексєєва у промисловості почали отримувати азосполуки. Результати своїх дослідів над азосполуками вчений виклав у 1867 р. в докторській дисертації "Монографія азосполук", яку блискуче захистив у Санкт-Петербурзі. У 1868 р. він отримав звання екстраординарного, а в 1869 р. ординарного професора по кафедрі хімії в Університеті св. Володимира. На момент захисту дисертації вченому було всього 28 років. У своїй докторській дисертації він широко критикує погляди на азосполуки таких визначних учених, як Бертло, Ерленмейєр, В'юрка, Штеккера та Кекуле. Вчений докладно аргументує свою точку зору. До речі, саме П. Алексєєва можна по праву вважати першим ученим-хіміком в Україні, який був великим прихильником теорії будови хімічних елементів Бутлерова.

Окрім органічної хімії вченого цікавили також неорганічна та фізична хімія. Разом з лаборантом Е. В. Вернером у 1869 р. вчений виконав кілька досліджень з визначення тепла від нейтралізації деяких ароматичних сполук — фенолів, нітрофенолів, азофенолів, нітрокислот, азокислот. Учені з'ясували, що введення нітрогрупи збільшує кислотний характер фенолів та кислот, і довели, що введення нітрогрупи до складу ароматичних фенолів та кислот підвищує, а введення аміногрупи знижує тепловий ефект реакцій нейтралізації.

П. Алексєєва також цікавили питання природних багатств Росії. Відомі його праці з аналізу зразків бурого вугілля із Донбасу, деяких джерел мінеральних вод Кавказу. Вчений також вивчав стан нафтової промисловості країни.

П. Алексєєв був головою Київського комітету бджільництва: вченого цікавили питання цього напряму досліджень, він навіть написав кілька статей на цю тему.

П. Алексєєв також здійснював широку громадську діяльність. У 1868 р. він разом із Бородіним, Воскресенським, Ковалевським, Марковніковим, Меншуткіним, Енгельгардом та іншими вченими прийняв рішення на Першому з'їзді російських природознавців створити Російське хімічне товариство. З 1861 р. вчений — член Паризького хімічного товариства, а з 1870 р. — Берлінського хімічного товариства.

У 1870 р. П. Алексєєв висунув ідею щодо створення Київського відділення Російського технічного товариства. Упродовж трьох років (1870—1873) він займав посаду голови товариства. Надрукував кілька праць, присвячених питанню цукрового виробництва. Одночасно вчений був одним із засновників, а потім дійсним членом Київського товариства природознавців.

Під час плідної праці в університеті і наукових товариствах П. Алексєєв розробив важливі питання з виробництва цукру, патоки, красильних речовин, з аналізу мінеральних та лікувальних вод, масел, вогнестійких матеріалів.

П. Алексєєв брав активну участь у проведенні з'їздів російських природознавців, на яких виступав з повідомленнями та доповідями про свої дослідження та результати дослідів своїх учнів. У серпні 1871 р. він брав активну участь у підготовці і проведенні Третього з'їзду російських природознавців у Києві. Був обраний головою хімічної секції, в роботі якої брали участь Менделєєв, Меншуткін, Бутлеров, Бекетов, Марковніков, а згодом редагував праці хімічного відділення з'їзду.

Наукова спадщина видатного вченого заслуговує на окрему увагу. За період 1868—1873 pp. учений видав 4 навчальних посібники з хімії: підручник "Лекції з органічної хімії", монографію "Методи перетворення органічних сполук", посібники "Аналіз газів" і "Елементарний органічний аналіз".

Підручник "Лекції з органічної хімії" був однією з фундаментальних праць П. Алексєєва, в якій він вперше і детально розглядав структурну хімічну теорію будови Бутлерова. В останньому виданні підручника описано понад 200 сполук. П. Алексєєв зібрав і систематизував усі відомі на той час відомості про органічні барвники і сформував загальні положення про залежність забарвлення органічних сполук від їх будови.

У монографії "Методи перетворення органічних сполук" П. Алексєєв розглянув основні методи перетворення органічних сполук і поділив їх на 9 груп: окислення; відновлення; заміщення; відщеплення; пряме приєднання; приєднання, сполучене з розщепленням; конденсація; синтез; ізомеризація.

П. Алексєєв жваво цікавився питаннями історії хімії. Він був автором першої праці з історії хімії в Університеті св. Володимира.

Щороку впродовж 10 років (1875—1885) учений видавав "Огляди російської хімічної літератури" та "Огляди деяких явищ іноземної літератури", в яких розглядав важливі питання сьогодення. Також він критично аналізував нові праці вчених — підручники, монографії, статті, як вітчизняні, так і іноземні. Загалом за свою діяльність вчений проаналізував 200 російських та 150 іноземних творів.

П. Алексєєв був активним членом редакції "Журнала русского физико-химического общества", в якому друкував відомості про дослідження, що були виконані в хімічній лабораторії Київського університету, складені ним реферати іноземних праць (понад 500). Він енергійно виступав на захист вітчизняної науки, підвищуючи її значущість в очах багатьох іноземних учених. П. Алексєєв плідно працював і друкувався також в "Университетских известиях".

Петро Алексєєв був одним із 18 хіміків, які підписали колективний протест проти засилля іноземців в Імператорській Академії наук у Санкт-Петербурзі.

Петро Петрович Алексєєв помер 6 лютого 1891 p., похований в Києві на території Аскольдової могили.