Бей-Бієнко Григорій Якович

Біографія

Григорій Якович Бей-Бієнко народився 7 лютого 1903 р. в містечку Білопілля Сумської області у сім'ї ремісника. Вже з дитинства майбутній вчений проявляв цікавість до природознавства і його метою було вчитися на природничому відділенні в будь-якому з університетів колишньої царської Росії. Однак матеріальні умови в сім'ї в цей час завадили здійснитися цій мрії, тому молодий юнак у 1921 р. їде поступати до Сибірської сільськогосподарської академії в Омську. У 1925 р. майбутній вчений успішно завершив навчання і був залишений для продовження навчання в аспірантурі, де почав спеціалізуватися в галузі ентомології. З 1924 до 1929 р. молодий дослідник природи викладав в Омському агро-педагогічному технікумі сільськогосподарську ентомологію, фітопатологію і різні зоологічні предмети. Загалом у цей "омський" період життя та діяльності він опублікував близько 20 наукових праць, у тому числі фундаментальне дослідження із систематики саранових, яке було надруковане в солідному на ті часи журналі "Ежегодник Зоологического музея" у 1927 p.

Інтереси Григорія Яковича ніколи не обмежувалися систематикою безхребетних тварин, його завжди захоплювали і екологія, і зоогеографія, і практичні аспекти саранової проблеми, яка у 20-х роках XX ст. дуже гостро постала перед ентомологами всього світу. Коли у 1929 р. в Ленінграді було організовано Всесоюзний інститут захисту рослин, то Г. Я. Бей-Бієнко без вагань дав згоду працювати в ньому. Тут він познайомився з багатьма видатними ентомологами, і особливо з О. П. Семеновим-Тян-Шанським, які мали на нього особливий вплив. Уже в 1930 р. побачило світ фундаментальне дослідження вченого, присвячене зонально-географічному поширенню саранових у Західносибірській і Зайсановській низинах. У цьому дослідженні він сформулював загальне екологічне "правило зміни стацій", яке досі представлене в різних вітчизняних і зарубіжних підручниках. У 1935 р. побачило світ відоме зведення наукових даних "Комахи, які шкодять польовим культурам", у якому вчений надрукував розділ про прямокрилих. Це дало йому змогу донести до широких кіл спеціалістів-ентомологів світові досягнення в галузі вивчення саранових, викласти теорію фазової мінливості і популяризувати своє "правило зміни стацій".

Працюючи у Всесоюзному інституті захисту рослин у Ленінграді, Г. Бей-Бієнко поступово обробляв матеріали колекції Зоологічного музею, цікавився не тільки прямокрилими, а й близькими до них рядами комах. Так, у 1936 р. у серії "Фауна СРСР" побачила світ чудова праця Г. Я. Бей-Бієнка про шкірнокрилих. Ця монографія відразу стала класичною, у ній наведено сміливі і широкі зоогеографічні уявлення. Наприклад, показано, як виділення біогеографічних регіонів залежить від об'єктів, на основі яких здійснюються районування. На матеріалах цієї книги він у 1937 р. блискуче захистив докторську дисертацію. У цьому ж періоді своєї наукової діяльності Г. Я. Бей-Бієнко завершив підготовку тому "Фауна" про тарганових. Однак через Другу світову війну цю працю було надруковано лише у 1950 р. і відзначено премією ім. М. О. Холодковського Академії наук СРСР.

У 1938 р. Г. Я. Бей-Бієнко переходить на педагогічну роботу до Ленінградського сільськогосподарського інституту, де до 1969 р. керував кафедрою загальної ентомології. Під час війни вчений брав участь в обороні Ленінграда, перебував у рядах Народного ополчення. У березні 1942 р. в тяжкому стані його було перевезено до Пермі, де до 1944 p. перебував евакуйований Ленінградський сільськогосподарський інститут. Повернувшись до Ленінграда, Г. Я. Бей-Бієнко знову взявся за викладання і організацію навчального процесу. В цей час він активно включився до складання "Визначника комах на пошкоджених культурних рослинах" (1950), написання підручника з сільськогосподарської ентомології та багатьох інших видань. За сумісництвом Г. Я. Бей-Бієнко почав працювати і в Зоологічному інституті Академії наук СРСР. І тут він, разом з Л. Л. Мащенко, готує двотомну монографію "Саранові СРСР", яка побачила світ у 1951 р., а в наступному році отримала державну премію першого ступеня. За ці досягнення вченого у 1952 р. було обрано членом-кореспондентом АН СРСР.

Г. Я. Бей-Бієнко здійснював величезну громадську роботу. У 1953 р. його обирають віце-президентом Всесоюзного ентомологічного товариства, а після смерті Є. М. Павловського — його президентом. На з'їзді у Воронежі у 1970 р. він був одноголосно обраний на цю посаду. З 1950 до 1970 р. Г. Я. Бей-Бієнко брав участь у кількох експедиціях, зокрема у Південно-Східний Китай (1954), побував на Північно-Західному Кавказі, в Україні у Криму, Карпатах. Всюди вчений збирав матеріали про ортоптеридій та обробляв колекції комах Зоологічного інституту.

У 1954 р. Г. Я. Бей-Бієнко випускає том "Фауни СРСР" про фанероптероїдних коникових, а пізніше, захопившись фауною Південно-Західної Азії, публікує низку фундаментальних праць. Величезний внесок зробив Г. Я. Бей-Бієнко і в підготовку навчальних посібників. Так, у курсі загальної ентомології він розглядає всі загальні аспекти ентомології — не тільки морфологічні і таксономічні, а й і фізіолого-біохімічні, екологічні і біоценологічні. І взагалі він багато думав над раціоналізацією системи комах та уніфікацією назв рядів. Цій проблемі він присвятив фундаментальну статтю (1962). Навчальний посібник "Загальна ентомологія" Г. Я. Бей-Бієнка вийшов у світ у 1968 р. і був тепло сприйнятий спеціалістами, учнями і послідовниками.

Г. Я. Бей-Бієнко залишив велику наукову спадщину — кілька монографій та підручників, розділів у підручниках і навчальних посібниках із загальної і прикладної ентомології, визначники, численні статті (понад 250 статей). Надзвичайно важко оцінити значення праць вченого для розвитку загальної і прикладної ентомології та екології. Це був спеціаліст першої величини, авторитет із світовим іменем в галузі ортоптерології. Він був піонером біоценологічних досліджень комплексів комах та інших безхребетних на полях під зерновими культурами. Г. Я. Бей-Бієнко чітко сформулював "Правило зональної зміни місцеперебування" і показав його значення для внутрішньовидового диференціювання, запропонував раціоналізацію та уніфікацію назв рядів комах. Однак значення вченого в розвитку науки було не тільки в цьому. Близько 40 років Григорій Якович читав різні курси ентомології для агрономів і спеціалістів із захисту рослин, керував студентами і науковими співробітниками, багато з яких стали кандидатами, а деякі докторами наук.

Г. Я. Бей-Бієнко ніколи не поривав зв'язку з Україною. Він був бажаним гостем в Інституті зоології Академії наук України, брав участь в роботі з'їздів і конференцій з ентомології, які відбувалися в Україні. Працював в різних комісіях і радах. Здійснював експедиційні дослідження в Україні.