Боголюбов Микола Миколайович

Біографія

Микола Миколайович Боголюбов народився 21 серпня 1909 р. у Нижньому Новгороді в родині викладача філософії Нижньоновгородської духовної семінарії, магістра богослов'я Миколи Михайловича Боголюбова. Мати Ольга Миколаївна Боголюбова (Люминарська) була викладачкою музики (рояль). У тому ж році батько прийняв сан священика і переїхав в Україну у Ніжин професором богослов'я Ніжинського історико-філологічного інституту ім. князя Безбородька. У Ніжині в родині Боголюбових народився другий син — Олексій. У 1912 р. родина переїхала в Київ, де Микола Михайлович Боголюбов одержав місце професора богослов'я в Університеті св. Володимира. Батько сам займався зі своїми синами, навчив їх читати і писати, основам німецької мови. У 1916 р. він додав до навчання французьку мову, а в наступному — англійську. Потім він підготував синів до вступу в гімназію. Микола вступив у Першу Олександрівську гімназію в 1917 р. у підготовчий клас, провчився півтора року і першого класу не закінчив. У 1917 р. Микола Михайлович Боголюбов захистив докторську дисертацію за курсом "Філософія релігії", який він читав в університеті. Монографію під цією назвою було опубліковано в 1916 p., а друге її видання побачило світ за два роки. У 1919 р. кафедру богослов'я було закрито, через що у 1920 р. родина переїхала в с. Велика Круча під Пирятином на Полтавщині, де батько одержав місце настоятеля церкви і приход. Тут Микола був прийнятий у шостий клас семирічки, яку закінчив у 1920 р. У цій школі він зацікавився математикою. Вчитель математики Павло Аполлонович Ященко займався з ним арифметикою. Вони наперегони перерішали всі задачі відомого задачника Малинина і Буренина. Завідуючий школою Олександр Олександрович Корсун займався з ним алгеброю. Геометрію він вивчив за допомогою батька, однак підручника тригонометрії в сільській школі не було, а тому лише виходячи з виразу для синуса й косинуса кута Микола сам побудував для себе тригонометрію. Це була його перша наукова робота. Потім батько дістав підручник диференціального та інтегрального числення Гренвиля і сам почав вивчати математичний аналіз, пояснюючи його основи сину. Але дуже швидко син перегнав батька у сприйнятті матеріалу і цілком опанував математичний аналіз. Пізніше Микола Миколайович говорив, що вченим він став у Великій Кручі на Полтавщині.

Навесні 1922 р. родина повернулася в Київ. Синів було вже три, молодший Михайло народився в 1918 р. у Києві.

У Києві Микола Миколайович продовжив свої заняття математикою і фізикою. Зокрема, він вивчив п'ятитомний трактат по фізиці О. Д. Хвольсона. Математику він вивчав по новітнім (для того часу) англійським і французьким посібникам, які батько брав для нього в університетській бібліотеці. У такий спосіб до 13 років він майже цілком вивчив університетський курс математики. За порадою М. О. Столярова батько відвів сина до академіка Д. О. Граве, який взяв хлопчика до свого семінару. На одному із занять семінару був присутній видатний математик академік М. М. Крилов (1879—1985), який за згодою батька і Д. О. Граве став учителем молодого математика. З цього часу почалася спільна робота молодого М. М. Боголюбова з М. М. Криловим, що тривала понад 20 років і зробила важливий внесок у розвиток математики і механіки. У 1924 р. М. М. Боголюбов написав свою першу наукову працю "О поведении решений линейных дифференциальных уравнений на бесконечности", а 18 червня 1925 р. рішенням Малої ради Укрглавнауки завдяки наполегливості М. М. Крилова М. М. Боголюбов був затверджений аспірантом Київської науково-дослідної кафедри математики. У 1928 р. він захищає дисертацію на тему "Применение прямых методов вариационного исчисления к исследованию нерегулярных случаев простейшей задачи" і стає науковим співробітником.

У 1925 p. родина Боголюбових переїжджає в Нижній Новгород і Микола Миколайович залишається в Києві один. У зв'язку з цим М. М. Крилов забирає його до себе і дає в його розпорядження першу (прохідну) кімнату своєї квартири на третьому поверсі колишньої Першої гімназії. У цій кімнаті М. М. Крилов проводив семінари, а секретарем у нього був М. М. Боголюбов. Успішно досліджуючи галузь варіаційного числення, він одержує дуже престижну премію Академії наук Болоньї (Італія), а в 1930 р. на підставі подання академіків Д. О. Граве і М. М. Крилова М. Боголюбову присуджується науковий ступінь доктора математики "honoris causa".

У першій половині 30-х років М. М. Крилов і М. М. Боголюбов опублікували дані про розроблений ними новий напрям у математиці — "Нелінійна механіка". У 1936 р. М. М. Боголюбову було присуджене звання професора, а в 1936-1940 pp. він завідує кафедрою математичної фізики в Київському держуніверситеті. У 1939 р. його обирають член-кореспондентом АН УРСР. У 1940 р. після возз'єднання північної Буковини з Україною М. М. Боголюбова було направлено в Чернівці для організації математичних кафедр на фізико-математичному факультеті Чернівецького держуніверситету. У роки Великої Вітчизняної війни він перебував в евакуації в м. Уфа, де викладав і досліджував статистичну фізику. У 1947 р. його обирають член-кореспондентом АН СРСР, а в 1948 р. — дійсним членом (академіком) АН УРСР.

У післявоєнні роки М. М. Боголюбов працює деканом механіко-математичного факультету Київського держуніверситету і завідуючим відділом теорії ймовірностей в Інституті математики АН УРСР. Першими його учнями по нелінійній механіці були Ю. О. Митропольський і Ю. В. Благовіщенський, а по теорії ймовірності і математичній статистиці — І. І. Гіхман.

З 1943 по 1992 р. М. М. Боголюбов був професором і завідуючим кафедрою в Московському держуніверситеті. У 1947 р. за дослідження в галузі нелінійної механіки і статистичної фізики йому було присуджено Державну премію першого ступеня. З 1949 р. він почав працювати в Математичному інституті ім. В. А. Стеклова АН СРСР. З 1983 по 1989 р. він був директором цього Інституту. У 1952 р. М. М. Боголюбову присуджується Державна премія першого ступеня за дослідження в галузі теоретичної фізики. У 1953 р. його обирають академіком АН СРСР.

З часу організації Об'єднаного інституту ядерних досліджень (ОІЯД) у м. Дубна М. М. Боголюбов працює в ньому: в 1956—1965 pp. — завідувачем лабораторії теоретичної фізики, а в 1965—1989 pp. — директором. У першій половині 60-х років він працює над організацією Інституту теоретичної фізики в Києві, а в 1965—1973 pp. керує ним як директор. Нині цей інститут носить його ім'я.

У 1957 р. М. М. Боголюбов одержав премію ім. М. В. Ломоносова за дослідження з теорії надпровідності, а в 1958 р. — Ленінську премію за розробку нового методу в галузі квантової теорії поля і статистичної фізики. Ці дослідження призвели, зокрема, до обґрунтування надпровідності і надтекучості.

З 1965 по 1988 р. М. М. Боголюбова обирають членом Президії АН СРСР і академіком-секретарем Відділення математики АН СРСР. У 1983 р. йому було присуджено золоту медаль і премію АН СРСР ім. М. А. Лаврентьєва. У 1984 р. він разом з А. А. Лагуновим і Д. В. Ширковим одержав Державну премію СРСР в галузі науки і техніки за цикл праць "Метод ренормалізаційної групи в теорії полів". За видатні досягнення в галузі математики і теоретичної фізики М. М. Боголюбова було нагороджено в 1984 р. золотою медаллю М. В. Ломоносова.

Заслуги М. М. Боголюбова були відзначені двома золотими зірками Героя Соціалістичної Праці, а також орденами СРСР, Болгарії, ГДР, КНДР, Монголії, Польщі, Чехословаччини. Він був обраний почесним членом багатьох зарубіжних академій наук — США, НДР, ФРН, Болгарії, Польщі, Чехословаччини, Індії, Монголії, зокрема був почесним доктором наук кількох зарубіжних університетів. Дослідження М. М. Боголюбова були високо відзначені престижними преміями і медалями, зокрема золотими медалями Макса Планка і Б. Франкліна. Посмертно йому було присуджено медаль П. Дірака.

М. М. Боголюбов був активним учасником Пагуошского руху за мир.

Наукові дослідження М. М. Боголюбова належали до математики, механіки і фізики. Перші його праці були присвячені проблемам наближеного розв'язання диференціальних рівнянь і варіаційного числення. Теорією майже періодичних функцій він займався з 1950 по 1990 р.

Упродовж понад тридцяти років (1932—1969) М. М. Боголюбов разом з М. М. Криловим розробляли новий напрям — нелінійну механіку. При цьому дослідження проводились у двох напрямах: створення асимптотичних методів розв'язування нелінійних рівнянь, що описують коливальні процеси, і математичне обґрунтування цих методів, що зводиться до дослідження загальної теорії динамічних систем. У 1935 р. побачила світ перша праця, присвячена цій теорії. Дослідження загальної теорії динамічних систем здійснювались аж до 1947 р. М. М. Крилов і М. М. Боголюбов зробили фундаментальний внесок в абстрактну теорію динамічних систем та ергодичну теорію. Вони довели теорему про існування, ввели важливе поняття про ергодичну множину, сформулювали і довели низку теорем. Праці М. М. Боголюбова з абстрактної теорії динамічних систем багато в чому випередили свій час, їх значення і можливе застосування ще будуть оцінені в майбутньому.

З 1939 до 1991 р. М. М. Боголюбов досліджував статистичну механіку — обґрунтовував її, вивчав рівноважну статистичну механіку класичних і квантових систем, нерівноважну статистичну механіку. В усіх цих напрямах він одержав фундаментальні результати, що нині лежать в основі сучасних методів вивчення систем великого числа частин.

З початку 50-х років і до 1987 р. М. М. Боголюбов працював у галузі квантової теорії поля. Спираючись на глибокі фізичні ідеї, він побудував математично коректну схему сучасної квантової теорії поля. Квантово-польова теорія збурень одержала найменування R-операції Боголюбова. Тим самим він заклав фундамент сучасних досліджень у цьому напрямі.

М. М. Боголюбов одним з перших почав розвивати новий напрям квантової механіки — аксіоматичний метод побудови квантової теорії поля. Ці його ідеї дали важливі результати не тільки в теорії сильних взаємодій для строгого обґрунтування дисперсійних співвідношень і одержання ряду фізичних наслідків. У працях М. М. Боголюбова та його учнів були намічені найрізноманітніші застосування аксіоматичного методу. У середині 60-х років він разом зі своїми співробітниками одержав важливі результати в галузі теорії симетрії елементарних частин. Тут було вперше запропоноване нерелятивістське кваркове рівняння.

Ідеї М. М. Боголюбова в розробці принципових проблем квантової теорії поля і фізики елементарних частин посідають важливе місце в сучасній теоретичній фізиці.

Навколо М. М. Боголюбова сформувалися наукові школи: з математичної фізики і нелінійної механіки — у Києві, з теоретичної і математичної фізики — у Львові, Москві, Дубні. Його учні нині працюють у Києві, Москві, Львові, Дубні, Тбілісі, Баку, Єревані, Петербурзі, Нижньому Новгороді та інших містах.

Пам'ятники М. М. Боголюбова встановлено в Нижньому Новгороді та Дубні, а його погруддя — у Дубні в лабораторії теоретичної фізики ОІЯД та у Києві в Інституті теоретичної фізики НАН України.

У 1987 р. Вчена рада Міжнародного центру теоретичної фізики в Трієсті заснувала премію ім. М. М. Боголюбова за видатні заслуги у справі розвитку наукових досліджень в галузі математики і фізики твердого тіла для вчених країн, що розвиваються.

Національна академія наук України заснувала премію його імені за дослідження в галузі математики і фізики. У свою чергу Російська академія наук заснувала в 1999 р. золоту медаль М. М. Боголюбова за дослідження в галузі математичної фізики і математики.

У М. М. Боголюбова та його дружини Євгенії Олександрівни Пірашкової було два сини — Микола Миколайович Боголюбов (мол.) — професор, доктор фізико-математичних наук, фахівець з математики та математичної фізики, член-кореспондент Російської академії наук, і Павло Миколайович Боголюбов — професор, доктор фізико-математичних наук, фахівець з теоретичної фізики, помічник директора ОІЯД з міжнародних зв'язків.