Бодянський Осип Максимович

Біографія

Осип Максимович Бодянський (літературний псевдонім Ісько Материнка, І. Мастак та ін.) народився в 1808 р. у м. Варва (нині смт. Варва Чернігівської області). Помер у 1877 р. в Москві.

У 1834 р. О. Бодянський закінчив Московський університет. Перебуваючи в науковому відрядженні у слов'янських країнах (1837—1842), він знайомиться з багатьма прогресивними діячами. Так, він зав'язує дружні стосунки з чеським славістом П.-Й. Шафариком. Працюючи професором Московського університету, О. Бодянський був близький до слов'янофілів.

О. Бодянський — автор праць з історії, фольклору й мови слов'ян: "Про погляди щодо походження Русі" (1835), "Розгляд різних думок про давню мову північних і південних Русів" (1835), "Про народну поезію слов'янських племен" (1837), "Про час виникнення слов'янських письмен" (1855) та ін.

У "Чтениях Московского общества истории и древностей российских", редактором яких він був, вміщує матеріал з історії Росії та України, видає "Історію Русів", українські та російські народні пісні та ін. За редакцією О. Бодянського видано "Літопис Самовидця". За його ініціативи побачили світ "Народні пісні Галицької та Угорської Русі" Я. Головацького. Він переклав російською мовою і опублікував низку праць чеських, польських та українських істориків (П.-Й. Шафарика, Ф. Палацького, Д. Зубрицького та ін.). О. Бодянський є автором поетичних творів, написаних українською мовою ("Наські українські казки", 1835 р. тощо), літературно-критичної статті про Г. Квітку-Основ'яненка. Був у дружніх взаєминах з М. Гоголем, Т. Шевченком, М. Максимовичем. Популяризував творчість Шевченка серед слов'янських народів, клопотався, щоб полегшити долю поета на засланні, листувався з ним.

Однією з найбільших заслуг О. Бодянського перед українською і світовою культурою є підготовка ним до друку видання "Історії Русів або Малої Росії". "Історія Русів" — найвизначніший твір української національно-політичної думки кінця XVIII — початку XIX ст., присвячений історії розвитку України, українського народу від найдавніших часів до другої половини XVIII ст. Час написання точно не встановлено. Дослідники відносять його до 1760—1770 pp. (О. Лазаревський, Д. Дорошенко, М. Возняк), до 1790 р. (А. Яковлів, Б. Крупницький, В. Шевчук) і навіть до 1815—1825 pp. (В. Горленко, А. Єршов та ін.).

Так само таємницею залишається авторство книги. Спочатку автором вважався архієпископ білоруський Г. Кониський, але ця версія була незабаром заперечена М. Максимовичем та іншими дослідниками. Пізніше з'явилося ще кілька версій: так, історики припускали авторство Г. Полетики (В. Іконников, О. Лазаревський), його сина Василя (В. Горленко, М. Драгоманов, І. Борщак) та ін.

Рукопис "Історія Русів" знайдено близько 1828 року в м. Гриневі Стародубського повіту Чернігівської губернії, тривалий час він поширювався в численних рукописних копіях. Уперше надрукований з однієї з таких копій у 1846 р. О. Бодянським у Москві спочатку в "Чтениях Общества истории и древностей российских", а потім окремою книгою; друга публікація здійснена в 1956 р. у Нью-Йорку в українському перекладі Д. Давиденка; третя — в 1991 р. у Києві в українському перекладі I. Драча. Цей твір великою мірою допоміг пробудженню національної свідомості в українському суспільстві. Він мав помітний вплив на творчість багатьох українських письменників та істориків (І. Срезневський, М. Костомаров, Є. Гребінка, П. Куліш, М. Маркевич, Т. Шевченко та ін.), а також представників російської творчої еліти (О. Пушкін, М. Гоголь та ін.), польської (М. Чайковський, Г. Треновський та ін.).