Волошин Августин Іванович

Біографія

Августин Волошин народився в с. Лелечин на Закарпатті.

Студіював у богословській семінарії в Ужгороді. Викладав на теологічному факультеті у педагогічній школі в Будапешті. З 1890 р. професор, а з 1917 по 1938 р. — директор учительської семінарії в Ужгороді.

Зробив великий внесок у боротьбу за національне відродження Закарпаття. Редагував і видавав підручники, єдину українську газету в Угорщині "Наука", пізніше газету "Свобода", обстоював живу народну мову та мовну спільність усіх українців.

Августин Волошин, не будучи професійним політиком, відіграв велику роль у політичному самовизначенні безпосередньо Закарпаття. Він був засновником і членом Руської народної Ради в Ужгороді, а потім головою Руської (Української) Центральної Народної Ради. У 1919 р. він сприяв виходу Закарпаття із складу Угорщини та приєднання його до Чехословаччини. У 1920 р. Августин Волошин був членом Тимчасового автономного управління Підкарпатської Русі. Був засновником Християнської Народної Партії, від якої обраний послом до чехословацького парламенту (1925—1929).

У подіях державної організації Карпатської України (1938—1939) Августин Волошин був центральною постаттю — її президентом. У 20—30-ті роки він дотримувався прочехословацької орієнтації та домагався того, щоб Закарпаття було автономією на конституційних засадах. У 1938—1939 pp. він рішуче виступив проти угорських претензій на Закарпаття.

У 1938—1939 pp. як державний секретар здоров'я, прем'єр-міністр Карпатської України Августин Волошин докладає великих зусиль для державного будівництва на Закарпатті.

Перший сейм Карпатської України 15 березня 1939 р. проголошує Карпатську Україну республікою і обирає Августина Волошина її президентом. Водночас державною мовою в Карпатській Україні було визнано українську, затверджено синьо-жовтий прапор, герб — тризуб, державний гімн "Ще не вмерла Україна".

Августин Волошин гаряче вірив у соборність Закарпаття з Україною, чому, однак, суттєво не сприяли загарбання Чехословаччини Німеччиною, пронімецькі наміри і орієнтації тодішньої Угорщини, суттєва нестабільність Польщі, засилля сталінізму в Україні. Підкарпатська Русь фактично опинилась у повній суспільно-політичній ізоляції.

Після окупації Закарпаття угорцями Августин Волошин емігрував до Праги, де присвятив себе багатогранній науковій і педагогічній діяльності.

У травні 1945 р. Августина Волошина було заарештовано і вивезено до СРСР, де при не відомих точно обставинах він і помер.

Августин Волошин є автором багатьох підручників для шкіл з фізики, граматики, хімії. Свого часу він підготував спеціальний курс педагогіки для семінарій "Педагогічна психологія" (1920), "Педагогіка і дидактика" (1920), "Коротка історія педагогіки" (1921), "Логіка" (1925) та ін. Досить відомі такі праці Августина Волошина, як "О письменнім язиці Підкарпатської Руси", "Спомини", "Дві політичні розмови" та ін.

Августин Волошин написав кілька літературних творів, серед яких побутові драми "Маруся Верховинка" (1931), "Без Бога ні до порога" (1935).

Августина Волошина ще за життя цілком заслужено називали "батьком" українського відродження на Закарпатті.