Горбачевський Іван Якович

Біографія

Іван Якович Горбачевський народився в сім'ї греко-католицького священика. Початкову освіту отримав у с. Зарубинці, що на Тернопільщині, а в 1864 р. почав навчання в Тернопільській гімназії. Вже з цього часу він цікавиться природничими науками. У старших класах розпочинає активну діяльність в товаристві "Громада", а в період 1871—1872 pp. навіть головує в товаристві.

Після закінчення гімназії в 1872 р. І. Горбачевський обирає медичний шлях і поступає на лікарський факультет Віденського університету. Наукова діяльність Горбачевського бере свій початок з 1874 p., коли він розпочинає наукову роботу в Інституті хімії проф. Шнайдера. У 1875 p. молодий Горбачевський працює в Інституті проф. Брікке, але згодом він все більше схиляється до галузі лікарської хімії.

Першою темою, яку розпочав вивчати І. Горбачевський, було дослідження вестибулярного нерва. За першу свою опубліковану працю він був запрошений в 1875 р. асистентом до Інституту лікарської хімії при Віденському університеті, керівником якого на той час був проф. Е. Людвіг. Також під час навчання в університеті І. Горбачевський веде активну діяльність у студентському товаристві "Січ", навіть двічі обирається головою товариства. Саме в цей час доля зводить його у Відні з М. Драгомановим.

У 1877 р. І. Горбачевський закінчує університет і тривалий час займається науковою і педагогічною діяльністю в Інституті лікарської хімії. У 1879 р. молодий вчений публікує свою працю "Про продукти розкладу, які утворюються під дією соляної кислоти на альбуміноїди". Можна з упевненістю стверджувати, що з цього часу починається клінічний напрям діяльності вченого. Наступною науковою роботою стала низка дослідів з вивчення еластину. Але поряд з цими дослідженнями І. Горбачевський починає вивчення такого складного і цікавого на той час питання, як синтез сечової кислоти. У результаті він отримав синтетично сечову кислоту під час нагрівання таких вихідних субстанцій, як амінокислота, гліцин і сечовина. На той час це було блискучим досягненням в галузі науки, а тому в 1883 р. І. Горбачевского було запрошено до Празького чеського університету на посаду професора медичного факультету з одночасним отриманням звання неординарного професора. А через рік він отримує звання вже ординарного професора лікарської хімії з одночасним викладанням фармакології.

У Празькому університеті І. Горбачевский започатковує новий напрям медицини — лікарську хімію. Основними напрямами діяльності вченого на той час було вивчення властивостей сечової кислоти, її утворення та метаболізм. Одночасно він бере участь у діяльності Крайової санітарної ради.

Для плідної роботи і досконалих результатів І. Горбачевський створює належні умови для досліджень в Інституті лікарської хімії. Одночасно продовжує пошуки нових методів синтезу сечової кислоти, після чого друкує працю "Про синтез сечової кислоти і метилсечової кислоти". Пізніше, в 1885 p., світ побачила ще одна стаття про синтез креатину, а також про методику волюмометричного визначення азоту в різних рідинах організму.

Упродовж 1886—1888 pp. І. Горбачевський активно продовжує дослідження в галузі синтезу сечової кислоти, в результаті чого з'ясовує шляхи її утворення в людському організмі, а також публікує відомості про нові методи утворення сечової кислоти.

З 1889 р. І. Горбачевський починає вивчати утворення сечової кислоти в організмі ссавців. На основі досліджень вчений доводить, що сечова кислота утворюється у процесі розпаду ядрових елементів клітини.

У 1890 р. І. Горбачевський отримує посаду декана лікарського факультету Празького чеського університету.

З 1894 р. об'єктом своїх досліджень вчений обирає сечові камені і проводить аналіз їх складу.

У 1873 р. у Львові було створене Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка (НТШ). І. Горбачевський був одним із засновників НТШ і Математично-природописно-лікарської секції, входив до складу авторів "Збірника математично-природописно-лікарської секції".

У 1898 р. І. Горбачевський публікує відомості про ще одне досягнення своєї наукової діяльності — "Загальний метод добування нуклеїнового квасу з органів".

Стрімкий розвиток промисловості в Чехії сприяв зосередженню уваги вченого на санітарно-гігієнічному стані у країні, а також на охороні здоров'я працівників.

Початок XX ст. проф. Горбачевский зустрів зі значними науковими надбаннями. Так, у 1902 р. він уже був членом багатьох товариств, зокрема Вільнюського медичного товариства, Краківського лікарського товариства, товариства "Січ" у Відні, товариства хімічного промислу у Чехії, Королівського чеського наукового товариства, НТШ. Разом з І. Пулюєм він засновує об'єднання "Українська громада" з метою підтримання українських студентів, що навчалися у Празі. У цьому ж році І. Горбачевский отримує посаду ректора Празького чеського університету. Впродовж 1904—1908 pp. він видає чотири томи свого підручника з біохімії. А в 1906 р. отримує запрошення увійти до складу найвищої санітарної ради при міністерстві внутрішніх справ у Відні.

У 1908 р. І. Горбачевський доповідає про результати досліджень над білками (представляє новий метод визначення білків) і за величезний внесок у науку отримує членство в Палаті Панів у Відні.

З 1909 р. увагу вченого привертає така невивчена тема, як вітаміни.

З початком у 1914 р. Першої світової війни під керівництвом І. Горбачевського було створено Комітет допомоги українським біженцям з Галичини, який складався з трьох секцій: організаційної, шкільної і секції Українських Січових Стрільців.

31 серпня 1917 р. І. Горбачевський стає першим в історії Австро-Угорської держави українським міністром народного здоров'я.

За роки війни вчений переважно займався вивченням вітамінів. Він проводив дослідження в галузі дії метилового алкоголю на організм, а також дослідження санітарно-гігієнічного характеру.

Але діяльність в Міністерстві народного здоров'я вимагала від ученого максимальної віддачі, а тому в 1917 р. він змушений був залишити кафедру в Інституті лікарської хімії у Празі і переїхати до Відня. На жаль, у зв'язку з політичними подіями на посаді міністра І. Горбачевський перебував недовго — до листопада 1918 р.

У 1921 р. І. Горбачевський знову повертається до Праги. Там він бере активну участь у створенні Українського вільного університету у Празі. На той час це був єдиний український університет у всьому світі. На 1923/24 навчальний рік проф. Горбачевського було обрано ректором університету. У наступні роки вчений викладає на природописно-математичному відділі органічну, неорганічну, загальну і фізіологічну хімію, хімію металів та хімію циклічних сполук.

У 1925 р. у Празі було створено Український Академічний Комітет, до складу якого входив і проф. Горбачевський, з метою проведення Першого Українського наукового з'їзду, який і відбувся 3—7 жовтня 1926 р. Головою з'їзду було обрано академіка Горбачевського.

На початку 30-х років поряд з громадською і науковою діяльністю вчений веде активну педагогічну діяльність. Одночасно з роботою в Українському вільному університеті він викладає в Українській господарській академії органічну хімію, а в Українському вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова — неорганічну хімію.

На період з 1931 по 1935 навчальні роки І. Горбачевського знову обирають ректором Українського вільного університету. А в березні 1932 р. під його безпосереднім керівництвом проходить Другий Український науковий з'їзд. Ця подія свідчила про величезну наукову та навчальну діяльність Українського вільного університету, інших українських наукових закладів.

Варто також відзначити діяльність І. Горбачевського щодо створення в 1925 р. товариства "Музей визвольної боротьби України" з метою збереження документальних і речових свідчень про визвольну боротьбу України. Матеріали до музею від українців надходили не тільки з Праги, а й з інших країн світу. Відкриття музею відбулося 27 жовтня 1930 р. У музеї були створені такі відділи: військовий, табірного життя, архівів Союзу Визволення України, політично-дипломатичний, еміграційний, академічної праці й студентського життя за кордоном, театрально-мистецький, хоровий, музичний, сокільського й січового руху, видавництв, періодики. У рік святкування свого 10-річчя музей дістав у подарунок власну будівлю — Український Дім у Празі.

У 1939 р. під керівництвом І. Горбачевського у Празі було організовано Комітет оборони Карпатської України при Центральному союзі українських організацій Чехо-Словацької Республіки.

Друга світова війна внесла розлад у роботу і плани видатного вченого. Брак продуктів харчування і неможливість слідкувати за своїм здоров'ям призвели до послаблення організму Івана Горбачевського.

24 травня 1942 р. він помер у Празі від уремії — хвороби, яку всебічно вивчав упродовж тривалого часу.