Граве Дмитро Олександрович

Біографія

Дмитро Олександрович Граве народився 25 серпня (6 вересня) 1863 р. в місті Кирилов (нині Вологодська область). Початкову освіту розпочав у 1873 р. у приватній гімназії Ф. Ф. Бичкова, яка була однією з найкращих на той час в Петербурзі. Завдяки блискучим здібностям і пам'яті Дмитро Граве закінчує гімназію на три роки раніше і отримує золоту медаль. У 1881 р. вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Тут він потрапляє під вплив видатного математика і прекрасного педагога П. Л. Чебишева, викладацька діяльність якого визначила вибір наукового напряму майбутнього вченого. Студентські роки подарували молодому Граве знайомство з астрономом-спостерігачем М. А. Качаловим, з яким Д. Граве працював в університетській обсерваторії. Саме там він напише свою першу наукову працю: "Про ідеальну форму оптичного скла без сферичної аберації". Але найважливішим ученим для Д. Граве був професор О. М. Коркін, близькі дружні стосунки з яким залишилися на довгі роки.

У 1885 р. Д. Граве закінчує університет і залишається на факультеті для підготовки до професорського звання. І вже через два роки, в 1887 p., подає свою магістерську дисертацію "Про інтегрування часткових диференційних рівнянь першого порядку", після чого отримує ступінь магістра чистої математики.

З 1889 р. Д. Граве починає свою педагогічну діяльність у Петербурзькому університеті на кафедрі чистої математики у званні приват-доцента, де читає аналітичну геометрію, алгебру, диференційне обчислення і теорію поверхонь (спеціальний курс). У 1890 р. його було запрошено читати лекції з математики, аналітичної геометрії і загальний курс вищої математики в Інституті інженерів шляхів сполучення ім. Олександра І, а згодом, у 1891 p., він викладає на Бестужевських жіночих курсах.

Паралельно з педагогічною діяльністю молодий вчений активно займається науковою діяльністю: він видає "Курс аналітичної геометрії" (1893), а також "Курс диференційного обчислення" (1895).

Через рік, у 1896 p., Дмитро Олександрович подає свою докторську дисертацію на тему: "Про основні задачі математичної теорії побудови географічних карт", головною метою якої було розв'язання низки основних проблем диференційної геометрії, що мають відношення до креслення карт. Після захисту дисертації вчений отримує ступінь доктора чистої математики.

З 1899 р. починається Харківський період у житті вченого. Одночасно як ординарний професор математики він читає лекції з аналітичної геометрії в Імператорському Харківському університеті і в Технологічному інституті.

У 1901 р. Д. О. Граве разом із сім'єю переїжджає до Києва. А на початку 1902 р. стає ординарним професором на кафедрі чистої математики в Університеті св. Володимира. Свою діяльність в університеті вчений починає з удосконалювання організації навчального процесу та підготовки наукових кадрів на факультеті. Зимою 1904 р. вчений застудився і хвороба перейшла в гостру форму туберкульозу легень. Тому в наступні декілька років педагогічна діяльність вченого була обмежена. У цей період він лікується в різних клініках за кордоном. Якось, перебуваючи на березі Середземного моря, на французькій Рив'єрі, Дмитро Олександрович випадково потрапив до казино. І тут його захопив не стільки сам процес гри, як математичний метод його організації. На основі знань з математики та теорії ймовірності Д. Граве хотів отримати висновки, яких можна було дійти виходячи із досвіду організації рулетки для постановки страхової справи. Граючи в рулетку, вчений вивчає актуальну науку, яку згодом застосовує під час читання математичних курсів в Комерційному інституті. Добуті знання вчений застосовує і під час написання кількох своїх монографій: "Математика страхової справи" (1912), "Енциклопедія математики" (1912), "Теорія пенсійних кас" (1917), "Математика соціального страхування" (1924).

До педагогічної діяльності Д. Граве повертається з 1907/08 навчального року. За період активної педагогічної діяльності в Університеті св. Володимира 1908—1917 pp. учений працює у двох основних напрямах:

• здійснення еволюційного переходу від старих систем викладання до нових, більш перспективних і актуальних;

• створення наукової математичної школи в дослідженні природознавства.

Наступні декілька років були дуже плідними в літературній діяльності вченого: побачила світ його монографія "Елементарний курс теорії чисел" (1909—1910), "Теорія скінченних груп" (1908), "Елементи теорії еліптичних функцій" (1910), "Арифметична теорія алгебраїчних величин" (1910), "Квадратична галузь" (1910), "Теорія ідеалів" (1912). Усі ці праці були відображенням тих спеціальних курсів, які Д. Граве читав в Університеті св. Володимира.

Починаючи з 1908 р. Дмитро Олександрович створює колектив своїх учнів-дослідників, який згодом перетворюється в наукову школу Д. О. Граве. З метою вдосконалення університетської програми вчений створює свою особливу програму викладання курсу "Основи нової математики", яка складалася з глибоких теоретичних пізнань, включала нові математичні течії, а також була фундаментальною для вивчення спецкурсів. У 1912 р. побачила світ його монографія "Енциклопедія математики", що призначалась для широкого кола читачів, яких цікавить математика. Для абітурієнтів Дмитро Олександрович підготував спеціальний підручник "Вступ до аналізу. Ірраційні числа і границі". У 1914 р. виходить ще одна його монографія "Елементи вищої алгебри". А в 1915 р. побачила світ праця "Начала алгебри", що була побудована на найновіших відомостях і досягненнях в алгебрі на той час.

Загалом математичну школу Граве було визнано не тільки в Києві, а й в інших містах і наукових центрах України.

Наступні п'ять років (1915—1920), стали дуже важкими для Дмитра Олександровича. Втрати одного за іншим його дітей збігалися з політичними негараздами, що впливали на діяльність Університету св. Володимира. Незважаючи на намагання професорів і вчених університету втримати високий науковий і педагогічний рівень цього закладу, в 1920 р. його все одно було закрито.

Дмитро Олександрович брав активну участь у створенні Таврійського університету, входив до складу делегації з Університету св. Володимира, що їздила у Крим.

Величезну роль відіграв Д. О. Граве також у діяльності Української Академії наук (УАН). Спочатку він був керівником математичної секції при Українському науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка, яка згодом, весною 1921 p., увійшла до складу УАН. На основі математичної секції Д. Граве, отримавши звання академіка на кафедрі чистої математики, починає діяльність з організації математичного інституту на базі кафедри чистої математики. Паралельно з листопада 1919 р. Д. Граве виконує обов'язки директора Інституту технічної механіки. Але невдовзі Дмитро Олександрович змінює орієнтири і починає займатися організацією закладів прикладного характеру. Серед них варто згадати Комісію прикладної математики і механіки, яка об'єднувала працівників Інституту технічної механіки і Геометричного інституту з наукових питань, а також Лабораторію експериментальних досліджень з натуральної філософії.

У 1921 р. розпочався період реформування системи вищої школи УАН з метою кардинальних змін у науковому і педагогічному процесах. Д. О. Граве активно виступає на захист існуючої системи. Та одночасно він не припиняє наукової діяльності: у 1920 р. починає читати створений ним новий курс "Роль математики у прогресі культури", а в 1923 р. завершує і готує до друку монографію "Основний курс механіки".

На початку 1922 р. Київське бюро Всеукраїнського наукового комітету почало процес організації науково-дослідних кафедр. У Києві було облаштовано науково-дослідницьку кафедру математики, одним із засновників якої був Д. О. Граве, що мала три секції: математичного аналізу, геометрії і прикладної математики. Науково-педагогічна діяльність цього закладу спрямовувалась на підготовку аспірантів і допомогу вищим навчальним закладам у науковому процесі. У цей період Дмитро Олександрович здебільшого займається питанням реорганізації викладання теоретичної механіки. Він висуває теорію, згідно з якою всю механіку можна поділити на аналітичну і фізичну.

Діяльність Д. О. Граве у 20-ті роки загалом була спрямована на вивчення питань з механіки. Вчений вважав, що ця галузь потребує кардинального перегляду принципів і питань дослідження, а тому висунув кілька її основних напрямів:

• класична гідродинаміка;

• теорія пружності;

• механічна теорія ефіру;

• теорія електрики Максвела;

• механіка Герца;

• теорія Ейнштейна;

• квантова механіка;

• механіка молекулярної будови речовин.

У 30-ті роки Д. О. Граве переважно займався питаннями перегляду основних принципів механіки. Він приділяє багато уваги алгебрі і теорії чисел, теорії диференційних рівнянь. Відомі такі його праці того часу, як "Опір рідини руху тіл", "Фізичні основи гідро- і аеродинаміки" та ін.

Наприкінці 20-х років система науково-дослідницьких кафедр почала старіти. Головною причиною цього стала невідповідність діяльності науково-дослідницької кафедри та інституту. Тому з метою розширення ВУАН у вересні 1930 р. Київську науково-дослідницьку математичну кафедру було ліквідовано, частину її співробітників переведено до штату ВУАН, а Д. О. Граве отримав звання почесного члена Академії наук СРСР і став керівником кафедри прикладної математики, що увійшла до складу відділення природничо-технічних наук ВУАН.

На початку 1934 р. було відкрито Інститут математики, директором якого став Д. О. Граве. Діяльності в цьому закладі Дмитро Олександрович присвятив останні роки свого життя.

У свої 73 роки вчений починає колосальний проект — написання 17 томів праці "Трактат з алгебраїчного аналізу", з яких було видано тільки два.

У важкий період сталінських репресій було заарештовано і розстріляно багато талановитих учених. Це призвело до того, що математична школа Граве припинила своє існування, а самого Дмитра Олександровича звільнили з посади директора Інституту математики.

Дмитро Олександрович Граве помер 19 грудня 1939 р. в Києві і похований на Лук'янівському кладовищі.