Гребінка Євген Павлович

Біографія

Традиції творчості Є. П. Гребінки значною мірою зумовлені належністю його до давнього козацького роду. Євген Гребінка закінчив Ніжинську гімназію вищих наук (1831). Деякий час служив у резерві 3-го Малоросійського козачого полку. З 1834 р. — чиновник комісії духовних училищ у Петербурзі, з 1835 р. — паралельно викладав російську мову та літературу в Дворянському полку. З 1837 р. цілковито віддає свій час педагогічній роботі, викладаючи, крім російської мови та літератури, мінералогію, ботаніку, зоологію (переважно у військових навчальних закладах).

Початок літературної діяльності Є. Гребінки припадає на роки навчання; в ніжинський період написані перші ліричні поезії, байки. У 1833 р. в альманасі "Утренняя звезда" були опубліковані дві його байки — "Будяк да Коноплиночка" та "Пшениця", а в 1834 р. вийшло перше видання (друге — в 1836 р.) байок "Малороссийские приказки". Байкарська спадщина Є. Гребінки (разом 27 творів) є найціннішою частиною його творчого доробку. Тут чітко визначились традиції попередніх і сучасних йому українських письменників (Г. Сковороди, І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського), відображені у творенні символіки, сюжету й системи образу, водночас тут набули розвитку народно-сатиричні традиції. Байки Є. Гребінки є наочним відбиттям народної мудрості та естетики народного життя (побуту, звичаїв).

Байки Є. Гребінки охоплюють усі різновиди цього жанру: власне байку, байку-казку і байку-приказку. У творенні останньої полягає одна з його заслуг. Часто, кладучи в основу байки народну приказку, він наближає до неї саму побудову своїх творів. Тому ці байки лаконічні, не обтяжені довгими описами та подробицями. Є. Гребінка створив зразки тієї реалістичної віршованої байки, що стала своєрідним еталоном цього жанру в подальшому розвитку української літератури. За словами І. Франка, "як байкопис Гребінка займає перше місце в нашім письменстві. Його байки визначаються ярким національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, і не менш здоровою суспільною і ліберальною тенденцією". У байках постають соціальні суперечності тогочасної дійсності. Образи байок виходять за межі звичних алегорій, вони взяті з життя, для більшості з них характерна справжня народність, а поставлені в них проблеми не втратили своєї значущості до сьогодні.

Ліричні поезії Є. Гребінка писав українською і російською мовами. Для них характерна тематична й художня співвіднесеність з українськими народними піснями; їх художня структура заснована на романтизмі (поезії "Човен" та "Українська мелодія", "Маруся" та ін.).

Поряд з літературними поезіями значне місце у творчості Є. Гребінки посідають переспіви українських народних пісень, здійснених, за визнанням письменника, з метою ознайомити росіян "с прелестными чувствами нашей Родины". Його поезія просякнута любов'ю до України, захопленням її героїчною історією.

Деякі російськомовні поезії Євгена Гребінки стали популярними піснями ("Очи черные", "Молода еще девица я была") ще за життя поета. З часом вони стали народними і поширювались як романси.

Історичну тему письменник розробляв у повісті "Нежинский полковник Золотарепко" (1842) та побудованому на засадах романтизму романі "Чайковський" (1843), у якому Полковник Іван, Олексій Попопич (Чайковський) та козак Касіян вступають у протидію зневірі, нелюдяності, омані. У романі "Доктор" (1844) талановита, людяна особистість Івана Севрюгіна безсила протистояти несправедливості й жорстокості життя, вироджуваності та духовній спустошеності тих, хто домагається лише визиску.

Прозу Є. Гребінки, як і його байкарську та поетичну спадщину, характеризує якісно нове сприйняття людини. Проникливе бачення нових явищ, що зумовлюють зміни в духовному житті людини, структурування внутрішнього світу окремої особистості, бачення в окремій події загального явища — ось що вирізняє творчість Гребінки з-поміж письменників-сучасників як нове явище, що дало потужний імпульс до зображення людини в наступні літературні епохи.

Є. Гребінка відіграв значну роль як громадський діяч, докладаючи чимало зусиль у справі викупу з кріпацтва Т. Шевченка, підтримував його матеріально, сприяв в організації українського літературного процесу. Він брав діяльну участь також в організації видання його "Кобзаря" та альманаху "Ластівка" (1841), де були опубліковані кращі твори тогочасних українських письменників — Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиковського, В. Забіли та ін. У публіцистичних творах ("Так собі до земляків" та ін.) Є. Гребінка порушує теми національної гідності, віковічного прагнення українського народу до незалежності.

Своєю творчістю Є. Гребінка сприяв становленню української літератури, донесенню її до широкої міжнародної громадськості. За визначний внесок Є. Гребінки в розвиток і пропаганду рідної культури український народ назвав місто його ім'ям — Гребінка Полтавської області.