Гулак-Артемовський Семен Степанович

Біографія

Славетну сторінку в історії української культури відкрив Семен Гулак-Артемовський як композитор, оперний співак (баритон) і драматург, творець першої української опери.

Семен Степанович Гулак-Артемовський народився 4 лютого 1813 р. у містечку Городищі на Київщині, де в 1966 р. створено меморіальний музей уславленого музиканта. Навчався спочатку у Київському духовному училищі, потім у Київській духовній семінарії, був кращим її співаком. Після закінчення семінарії співав у київському митрополичому хорі у Софіївському соборі та Михайлівському Золотоверхому монастирі.

У 1836 р. в житті С. Гулака-Артемовського трапилась важлива подія, яка визначила його подальшу долю. Його спів почув російський композитор Михайло Глинка і запросив юнака до Петербурга, де на той час формувалася придворна хорова капела. Гулак-Артемовський відразу поїхав до Петербурга, а Глинка затримався, відвідуючи заможні шляхетні українські родини. Проте вакансії у хорі були заповнені, і С. Гулак-Артемовський залишився в чужому місті без праці і грошей. Повернувшись до Петербурга, Михайло Глинка допоміг юнакові, поселив у себе на квартирі, почав активно його готувати до сценічної діяльності.

З 1838 p. C. Гулак-Артемовський співає у придворній капелі. Успіхи юного українця були разючі. На одній з вечірок на квартирі композитора приймається рішення відправити Семена Гулака-Артемовського на навчання до Італії. У 1839 р. О. Драгомижський, М. Глинка, П. Степанов, В. Волконський влаштовують благодійний концерт, а гроші за нього дають співакові для навчання у Флоренції та Парижі. Дебют Семена Гулака-Артемовського на сцені Флорентійського оперного театру відбувся в 1841 р.

Співак блискуче виконав партії в операх "Лючія ді Ламмермур" Доніцетті та "Беатріче ді Тенда" Беріліні. На флорентійській оперній сцені він виступав лише один сезон, а потім повернувся до Петербурга, де як соліст імператорської опери впродовж 22 років виступав на сцені і виконав понад 50 партій переважно з італійського репертуару.

Водночас, хоч і не часто, він виступав як драматичний актор, завойовуючи прихильність публіки. Серед його ролей був Чуприна із п'єси "Москаль-чарівник" І. Котляревського. Театральні критики відзначали, що "пан Артемовський небагато в чому поступається тут самому Михайлу Щєпкіну", неперевершеному виконавцю цієї ролі.

За свідченнями сучасників, Семен Гулак-Артемовський був ще талановитим художником-мініатюристом. У 1854 р. він склав "Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії".

Найважливіше досягнення С. Гулака-Артемовського — створення за власним лібретто першої української національної опери "Запорожець за Дунаєм". Сюжет твору підказав йому М. Костомаров. Прем'єра відбулася в 1863 р. у Маріїнському театрі Петербурга, наступного року — у Великому театрі в Москві. Партію Карася виконував сам композитор. Однак через утиски української культури з боку уряду царська цензура майже 20 років забороняла постановку опери. На українській сцені її вперше поставив у 1884 p. M. Кропивницький, забезпечивши цьому твору довге сценічне життя. Опера "Запорожець за Дунаєм" приваблює демократичним характером сюжету, мелодійністю музики, що увібрала барви українського пісенного мистецтва, колоритністю образів, соковитим народним гумором. Це творіння великого майстра стало міцним підґрунтям національного оперного мистецтва.

На сюжети українського життя С. Гулак-Артемовський написав ще вокально-хореографічний дивертисмент "Українське весілля" та власний водевіль "Ніч напередодні Івана Купала". Як і при постановці опери "Запорожець за Дунаєм", в "Українському весіллі" композитор виконував роль одного з персонажів — свата, а у водевілі співав написані ним пісні-романси: "Стоїть явір над водою", "Спать мені не хочеться", які досить швидко набули популярності серед широкого загалу шанувальників української пісні.

Прогресивний світогляд С. Гулака-Артемовського формувався під впливом ідей Тараса Шевченка, і саме своєму духовному наставнику композитор присвятив пісню "Стоїть явір над водою".

Після постановки у Маріїнському театрі опери "Запорожець за Дунаєм" С. Гулак-Артемовський назавжди залишає петербурзьку сцену і переїжджає до Москви, де якийсь час виступає у Великому театрі.

Саме у Москві, залишивши назавжди сцену, С. Гулак-Артемовський вирішує активно зайнятися практичним лікуванням людей гіпнозом, у результативність якого він глибоко вірив. Ще у Петербурзі співакові вдалося отримати офіційний дозвіл на таку діяльність.

У Москві С. Гулак-Артемовський оселився біля церкви Різдва у невеликому двоповерховому дерев'яному будиночку, який дуже швидко стає широковідомим багатьом людям. Поголос про лікувальні сеанси колишнього уславленого співака ширився з кожним днем. За винятком неділі та релігійних свят, С. Гулак-Артемовський приймав щодня 30—40 осіб, не беручи з них за сеанси гіпнозу жодної копійки. "Це не мистецтво, а дар, і я не маю права брати за нього винагороду", — говорив Семен Степанович. Майже 10 років Гулак-Артемовський займався лікарською практикою. Помер він 5 квітня 1873 р. і похований у Москві.

В історії української культури Семен Степанович Гулак-Артемовський уславився своїм багатогранним талантом дарувати людям високі зразки музичного мистецтва і як фундатор української опери, створивши свого незабутнього "Запорожця за Дунаєм".