Дерегус Михайло Гордійович

Біографія

Михайло Гордійович Дерегус народився 5 грудня 1904 р. в с. Веселе (нині Харківський район Харківської області) у селянській сім'ї. З раннього дитинства захопився малюванням. Його дитячі роки та юність припали на тяжкі буремні роки — час революцій, переворотів, кровопролитних воєн, проте вони не зламали віри в його майбутнє — стати художником. Так, у 1923—1930 pp. Михайло Дерегус навчався в Харківському художньому інституті, де займався у творчих майстернях відомих художників-педагогів Михайла Шаронова, Семена Прохорова та Олексія Кокеля. Після успішного закінчення навчання Михайло з головою поринув у творчу роботу, працюючи водночас викладачем у рідному інституті.

Уже перші живописні та графічні роботи 30-х років молодого митця М. Дерегуса привернули загальну увагу. Його жанрове полотно на сучасну тему "Пікнік" (1932), де яскраво відчутні ліричні мотиви, було виконане в колоритно-контрастній манері. Мало не з перших кроків майстер також звертається до історичної тематики. Так, він досить вдало створює образ російського поета О. Пушкіна у своїх живописних творах "Біля ніг няні" та "Пушкін у Катеринославі" (1934). Звернення до пушкінської тематики свідчило про те, що з вивченням, широкою популяризацією й глибоким засвоєнням національної класичної спадщини в нього зростає інтерес і до важливих прогресивних міжнаціональних надбань. Ось як визначав своє завдання в той час ще зовсім молодий майстер М. Дерегус: "перше — сучасна тематика, друге — використання спадщини, третє — робота з натури і над натурою, четверте — поглиблена робота над збагаченням свого ...теоретичного багажу".

Михайло Дерегус невтомно й часто мандрував українськими землями і виконував натурні малюнки, замальовки, етюди, які творчо використовував у створенні живописних полотен, графічних циклів, ілюстрацій, у станковій графіці. Наприклад, він створив цікаву серію офортів перед війною — "Вітер", "Пристань у Ходорові", "Гребля у Вільшані", "Три явори" (1941) та ін., що й донині залишаються кращими естампами в його творчості того часу. У цих офортах постає глибоко національний художник, який любить свою Україну й народ, вміє висловити палкі патріотичні почуття у драматичних, з елементом героїки й патетики, пейзажних мотивах, пройнятих воднораз поезією та пісенністю. Його прості, лаконічні за композицією, образні пейзажі асоціюються з народними думами й піснями. Усе це провокує глядача на роздуми, збуджує його фантазію, торкається найтонших струн душі.

М. Дерегус напружено працював і в галузі книжкової графіки. Для його ранніх праць, зокрема для ілюстрацій до "Енеїди" І. Котляревського, характерна дещо перебільшена гротескність, і навпаки, в малюнках до дитячих книжок Михайло Дерегус поєднує ліризм з м'яким гумором ("Кораблик" О. Мар'ямова, 1934; казка "Маяк" О. Іваненко, 1941).

Особливо яскраво розкрився талант митця в галузі плаката за роки Другої світової війни. М. Дерегус перебував у цей час в евакуації, де плідно працював пліч-о-пліч з іншими українськими художниками та поетами в одному з московських видавництв. Вони створювали листівки з малюнками, які закидали наші літаки на тимчасово окуповану ворогом територію України. Його майстерно створені плакати, особливо плакати-лубки, які будувались на матеріалі конкретної події і цим оповідний момент значно посилювався, закликали до боротьби з грізним ворогом — фашистською чумою. В останні роки війни в його плакатах зазвучала тема переходу до відбудови зруйнованого ворогом народного господарства. Одним з кращих плакатів, у якому переконливо відтворено пафос і напружений ритм відбудовчої праці, є плакат "Оживуть степи, озера..." (1944). Він сповнений оптимізму, віри в те, що, подолавши ворога, український народ з новою силою творитиме своє мирне життя. Чітка графічна манера, однотонний малюнок, який зв'язує перший і другий плани, підкреслюють ясність і цілісність композиційного задуму.

Митець також створив і серію офортів "Україна в огні", "Шляхами війни", "Повернення" (1942—1943), "Зруйнований Київ" (1943), об'єднаних пристрасним і гнівним протестом проти звірств фашистських окупантів. Глибокого драматизму сповнений офорт М. Дерегуса "На рідній землі" із серії "Шляхами війни", в якому зображено повернення двох знесилених, змучених жінок у визволене напівспалене ворогами село. Окремі скупі деталі малюнка — обгорілі дерева, руїни будинку — красномовно говорять про важке лихоліття часів окупації. Цій самій темі присвячено й офорт "Повернення". Обидва твори побудовано на контрастах світлого тла й чітко окреслених темних силуетів постатей. Вирішені лаконічно, без зайвої оповідності, виконані небагатьма сильними штрихами, офорти Михайла Дерегуса сповнені експресії і драматичного напруження. Перебуваючи в евакуації на Уралі, митець водночас працює й над графічними циклами пейзажів, у яких з великою спостережливістю та емоційністю закарбував уральську природу.

Особливої актуальності набула в роки воєнного лихоліття історична тематика. Напружено та плідно працював М. Дерегус у цьому напрямі як живописець. Образ видатного державного діяча й полководця, героя народно-визвольної війни України 1648-1654 pp. гетьмана Богдана Хмельницького знайшов відображення в серії картин олією, об'єднаних під назвою "Хмельниччина", задуманої ще в 1943 p., яка, на жаль, так і не була завершена. За роки війни Михайло Гордійович здійснив лише першу частину свого задуму ("Заспів", "Зустріч Богдана з реєстровими козаками", "Після Корсунської перемоги" та ін.).

Творам М. Дерегуса притаманна піднесена романтичність. Пластичне виліплення постатей, стриманість жестів посилюють відчуття монументальної величності його персонажів. Гімном мужності й героїзму звучить твір митця "Заспів", у якому через радісне звучання кольорів відтворені лірико-поетичні почуття героїв.

Пісенної романтики сповнені також яскраво національні живописні твори М. Дерегуса "Тарас на чолі війська" (1952), триптих "Дума про козака Голоту" (1961), "По дорозі на Кирилівку" (1961), "Перебендя", присвячена ювілею Т. Шевченка (1964), "Декабристи в Кам'янці" (1975), якими митець продовжує тему висвітлення минулого українського народу, не зраджуючи своїй давній любові до лірико-епічної тематики.

Ціла низка високоталановитих емоційних живописних творів, створених М. Дерегусом у наступні роки, присвячена зображенню як драматичних сторінок недавнього минулого — штучного голодомору 1932—1933 років в Україні, влаштованого московсько-більшовицьким тоталітарним режимом, — наприклад, "Голодомор" (1987); "Голод. 33-й рік" (1988), так і сучасного життя — цикл "Степ" (1977—1978); "Портрет дружини в червоному" (1989) та інші твори.

У післявоєнні роки, переїхавши до Києва, Михайло Дерегус продовжує особливо надзвичайно продуктивно працювати в галузі станкової графіки. Як і в живописних творах, митець часто звертається у своїх графічних творах до далекого минулого українського народу.

Так, офорт "Пісня" (1958) відтворює образ молодого козака з кобзою, що неквапливо їде верхи українським широкополим мальовничим степом і співає в сутінках неосяжного простору. Ми ніби чуємо ту пісню — дзвінку й мелодійну, одну з тих задушевних українських пісень, що зародилися ще десь за сивої давнини і надихали на подвиги наших пращурів. Естампи з серії "Українські народні думи та історичні пісні" (1947—1970), до якої належить і офорт "Пісня", задумані як ілюстрації, та більшість з них, завдяки особливостям композиційного вирішення, монументальності й головне — здатності художника творити образи, що підносяться до рівня узагальнюючих, сприймаються як цілком самостійні, не пов'язані з певним текстом, тематичні твори.

До кращих графічних пейзажів належать офорти М. Дерегуса, в яких він досяг великої виразності, вміло комбінуючи штриховий офорт з аквантиною або гравюрою м'яким ґрунтом. Незабутнє враження залишають його поетичні образи чудової української природи, зокрема велетенські верби на греблі, що шумлять і гнуться під поривами вітру ("Вітер", офорт, 1958).

Працюючи над ілюстраціями до різних творів українських письменників, митець надавав перевагу історичній тематиці. Створені ним героїчні образи сповнені романтизму. Він підкреслює в них відвагу, звитяжність, вірність обов'язку і воднораз людяність і поетичну вдачу. Такі його ілюстрації до "Майської ночі" (1947) і "Тарас Бульба" (1952), "Вечорів на хуторі біля Диканьки" й "Миргороду" (1947—1951) та інших творів Миколи Гоголя тощо. При створенні ілюстративного матеріалу Михайло Дерегус використовував різні техніки. Наприклад, ілюстрації до повісті "Тарас Бульба" він виконав олійними фарбами. Малюнкам майстра властиві чіткість окреслення динамічних силуетів, пластична округленість форм і вільна текуча лінія.

В ілюстраціях до оповідань Марка Вовчка (1958), до драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" (1959), до поем Тараса Шевченка "Катерина" і "Наймичка" (1963) художник виступає швидше як визначний митець ліричного плану. Так, в ілюстраціях до поеми "Катерина" лише в останньому аркуші з п'ятьох, присвячених цьому твору, майстер змальовує образ, сповнений розпачу й відчаю. У перших двох аркушах Катерина постає перед нами чарівною дівчиною дещо ідеалізованої краси. Навіть у сцені "Вигнання" та в аркуші "В хуртовину" він не наголошує на драматичних колізіях.

Значним внеском у світову мистецьку скарбницю є ілюстрації М. Дерегуса до всесвітньовідомого роману "Війна і мир" Л. Толстого, виконані з вишуканою майстерністю та експресією.

За свою самовіддану й багатолітню працю Михайло Дерегус був відзначений Національною державною премією ім. Т. Шевченка (1969), багатьма державними нагородами. Йому присвоєно звання народного художника (1963), обрано членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР (1958), а також академіком Української академії мистецтв. За плідну педагогічну діяльність, підготовку й виховання багатьох талановитих учнів він отримав почесне звання професора. Його твори експонуються та зберігаються в багатьох художніх музеях і донині хвилюють багатьох глядачів — шанувальників образотворчого мистецтва. Він брав активну участь у багатьох колективних виставках, у численних персональних виставках.

У 1956—1962 pp. Михайло Дерегус очолював Спілку художників України, а до 1992 р. був незмінним членом правління Спілки. Багато років він був керівником графічної майстерні AM СРСР (у Києві), з якої вийшли його талановиті учні — Валентина Ульянова, Валентин Гордійчук, Василь Лопата, Сергій Якутович та ін.

31 липня 1997 р. Майстра не стало. Пішов з життя останній корифей українського образотворчого мистецтва, який залишив по собі величезну спадщину...

У грудні 1999 p., відзначаючи 95-ту річницю з дня народження Михайла Гордійовича Дерегуса, було організовано останню виставку творів майстра, на якій було багато досі не представлених оригінальних робіт. Того ж року було започатковано премію імені Михайла Дерегуса в галузі образотворчого мистецтва, першими лауреатами якої стали талановиті українські митці І. Карпова, І. Мельничук, М. Химич.