Драй-Хмара Михайло Опанасович

Біографія

Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 р. в с. Малі Канівці на Полтавщині (нині Чорнобаєвський район Черкаської області). Батьки його були заможними селянами. Мати померла, коли хлопчикові не було ще й п'яти років. Початкову освіту Михайло здобув у Золотоноші, потім учився в Черкаській гімназії, а згодом, у 1906 p., в колегії Павла Галагана в Києві, що вважалася тоді однією з кращих приватних гімназій. Саме тут, у колегії, пробудилося поетичне дарування юнака: він почав писати вірші, спочатку російською мовою. Одну з перших своїх поетичних спроб — вірш "Девушка в алой косынке" — надрукував у 1910 р. в журналі "Лукоморье", що видавався в колегії.

Після закінчення колегії М. Драй-Хмара навчався на історико-філологічному факультеті Університету св. Володимира у Києві, де працював під керівництвом академіка В. Перетца. Вже на другому році навчання опублікував свою наукову працю "Інтермедії першої половини XVIII віку в рукопису збірки Тихонова Петербурзької публічної бібліотеки".

За відрядженням університету і Слов'янського товариства у 1913 р. Михайло Драй-Хмара їде за кордон з метою вивчення слов'янських мов і літератур. Відомо, що він працював у бібліотеках та архівах Львова, Будапешта, Загреба, Белграда і Бухареста. Після закінчення університету в 1915 р. він залишився на кафедрі слов'янознавства.

У травні 1917 р. М. Драй-Хмара повертається в Україну і займається культурною та освітньою роботою, читає лекції на вчительських курсах у різних містах України.

У 1918—1923 pp. працює на кафедрі слов'янознавства при Кам'янець-Подільському університеті професором славістики, редагує "Записки Кам'янець-Подільського університету".

У 1923 р. повертається до Києва, працює на кафедрі українознавства Медичного інституту, на кафедрі лінгвістики Всеукраїнської Академії наук, у Комісії для складання словника живої української мови, Комісії для дослідження історії української мови. Викладає у Сільськогосподарському інституті, в Польському педагогічному технікумі, працює в Науково-дослідному інституті мовознавства та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

На цю колосальну працю вченого надихала велика мета — розвиток молодої радянської науки в Україні, підготовка національної творчої інтелігенції.

Одночасно М. Драй-Хмара продовжував творчу діяльність. Оскільки центр літературного життя був у той час у Харкові, він у 1922 р. поїхав туди, щоб налагодити контакти зі столичними письменниками і видавництвами.

Поет систематично виступає з віршами й поетичними перекладами в літературних журналах, що виходили в Харкові й Києві: "Нова громада", "Червоний шлях", "Шляхи мистецтва", "Життя й революція", "Всесвіт", "Зоря", "Глобус", "Літературний ярмарок". Більшість цих віршів склали першу і єдину опубліковану збірку поета "Проростень" (1926). На неї схвально відгукнувся в рецензії Максим Рильський. Цього ж року М. Драй-Хмара опублікував монографію "Леся Українка. Життя і творчість".

Багато сил М. Драй-Хмара віддавав перекладацькій роботі. Це було його другим покликанням — він знав 19 мов. Починаючи з 1919 p., Михайло працював у цій галузі багато й натхненно. Серед його перекладів — збірка віршів М. Богдановича "Вінок" (окреме видання 1926 p.), "Цигани" і низка віршів О. Пушкіна, "Демон" і вірші М. Лєрмонтова, О. Фета, І. Буніна, Ф. Сологуба, окремі руни карело-фінського епосу "Калевала".

Для запланованої Держлітвидавом "Антології французької поезії" М. Драй-Хмара переклав вірші французьких поетів, представників романтичної школи "парнасців" і символістів: П. Варлена, Ш. Бодлера, Т. Готьє, Ш. Леконта де Ліля, С. Малларме, Т. де Банвіля, Л. Дьєркса, Сюллі Прюдома, П. Клоделя, Ж. Лафорга, Т. Корб'єра та ін.

Йому належать переклади з німецької (С. Цвейг), польської (А. Міцкевич), чеської (Й. Гора), італійської мов. Він перекладав поетів, близьких йому за світонастроєм і стилем.

Можливо, ще багато зробив би М. Драй-Хмара і на ниві науки, і в царині поезії та перекладу, але не судилося.

З 1932—1933 pp. почався справжній розгром української національної культури та планомірне фізичне нищення національної інтелігенції. Це одразу ж позначилося і на долі Михайла Драй-Хмари. У лютому 1933 р. його заарештували, але через три місяці звільнили із запевненнями, що сталося непорозуміння. При цьому його позбавили всіх посад і ніде не брали на роботу, навіть учителем початкової школи.

Поет і в цих обставинах не складав рук. Він завершив другу збірку віршів "Соняшні марші", переклав "Божественну комедію" Данте, переклав також нові записи карело-фінського епосу "Калевала".

У вересні 1935 р. М. Драй-Хмару знову заарештували і засудили до п'яти років таборів. Поета весь час перекидали з одного табору в інший. Працювати доводилося у вибої, або на промиванні золотої руди, стоячи по пояс у крижаній воді, а ночувати в наметі при тридцятиградусному морозі. Деякі подробиці свого табірного життя М. Драй-Хмара повідомляв у листах до дружини (її з малолітньою донькою Оксаною вислали з Києва в м. Белебей Башкирської АРСР).

Михайло Драй-Хмара помер на Колимі 19 січня 1939 р.

Реабілітований через півстоліття — 28 листопада 1989 р.