Зарудний Микола Олексійович

Біографія

Мандрівник Микола Олексійович Зарудний ніколи не належав до кола офіційних учених. Це був натураліст-ентузіаст, небезсторонній любитель природи, невтомний дослідник тваринного світу. І хоча йому не вдалося отримати спеціальної освіти, його феномен полягає в тому, що майже все життя М. О. Зарудний, хоча і був скромним викладачем кадетського корпусу і постійно мав потребу у засобах для життя і подорожей, він все ж зумів зробити дуже багато — обстежив в зоологічному відношенні величезні простори Європейської частини Росії, України та Середньої Азії, зібрав величезні колекції тварин, написав низку цінних наукових праць.

Микола Олексійович Зарудний походить із старовинного українського роду. Народився він 13 вересня 1859 р. у с. Грякове, що на Харківщині (нині Полтавська обл.), в маєтку рідного дядька. Там і пройшло його дитинство. Батьки в цей час жили в Петербурзі і вихованню сина приділяли мало уваги. Згадуючи про своє дитинство, пізніше він так напише в передмові до своєї праці "Орнітологічна фауна Оренбурзького краю": "З раннього дитинства зародилася в мені пристрасть до природи, до подорожувань, полювання і спостереження за способом життя тварин... І не було для мене, як немає і тепер, нічого дорожчого за свіже повітря, синє небо, простору степів і лук, нетрів лісових, боліт непролазних...".

У 1879 р. закінчив учительську семінарію якогось військового підпорядкування. 13 серпня того ж року його було призначено вчителем військової прогімназії в м. Оренбург, яку пізніше перейменували на кадетський корпус. Увесь свій вільний час він проводив в екскурсіях і на полюванні. Матеріал, зібраний під час цих мандрівок, невдовзі потрапив на шпальти провідних природничих журналів. Так, уже в 1881 р. в журналі "Природа и охота", який видавав відомий натураліст-мисливець Л. П. Сабанєєв, було надруковано першу працю М. О. Зарудного "Спостереження за птахами в околицях Оренбурга". Ця праця засвідчила ґрунтовні зоологічні спостереження молодого дослідника. У цьому ж році і цьому ж журналі побачила світ його друга наукова праця "Що таке коршун голубоногий (Milvus glaucopus Eversm.)". Ці праці і визначили подальшу наукову діяльність М. О. Зарудного — він став орнітологом і приєднався до всесвітньовідомої наукової орнітологічної школи К. Ф. Кесслера і М. М. Богданова. З останнім його пов'язувала тривала дружба.

Весною 1884 р. М. О. Зарудний зібрав разом усі свої спостереження над птахами та опублікував у цьому ж році в "Записках Академії наук" свою фундаментальну монографію "Орнітологічна фауна Оренбурзького краю". Редактором цієї праці був відомий зоолог, академік Ф. Д. Плеске, який дуже високо її оцінив.

У життєпису М. О. Зарудного орнітологічні уподобання тісно переплетені з подорожами по невивчених місцях світу. Так, у 1884 p. M. О. Зарудний на свої заощадження і на гроші від продажу частини оренбурзьких зоологічних колекцій зумів організувати свою першу віддалену поїздку в Закаспійський край. Край цей в його часи всього кілька років до приїзду вченого був приєднаний до Росії, а тому віддалені його райони ще не відвідував жоден зоолог. У 1885 p. M. О. Зарудний знову відвідує Закаспій. На цей раз його супутником був О. М. Нікольський, учень М. М. Богданова, пізніше академік і відомий зоолог. Але мандрівники не обмежилися Закаспієм і відвідали Ірак. Результати цієї подорожі викладено у статті М. О. Зарудного "Матеріали для орнітологічної фауни Північної Персії" (1892).

19 грудня 1885 р. за пропозицією М. О. Мензбіра і К. Е. Ліндемана М. О. Зарудного було обрано дійсним членом Московського товариства дослідників природи. Невдовзі, в кінці березня 1886 p., він виїхав з Оренбурга у свою третю закаспійську подорож. На цей раз він перебував тут аж 4 місяці (з 15 квітня по 7 вересня), обстежував в зоологічному (переважно орнітологічному) відношенні Туркменію. У 1887—1888 pp. М. О. Зарудний продовжує свої дослідження фауни Оренбурзького краю.

Влітку 1889 р. за підтримки Московського товариства дослідників природи разом з О. Л. Ященко і А. П. Семеновим-Тян-Шанським М. О. Зарудний здійснив свою четверту мандрівку по Закаспійському краю. Під час цієї подорожі особливу увагу він приділив вивченню середньої течії Аму-Дар'ї. А в 1892 р. він здійснив п'яту подорож у Закаспій, під час якої він вдруге відправився до Північного Іраку до м. Кучана в Хорасані.

Науковим доробком п'яти поїздок в Закаспій М. О. Зарудного стало капітальне зведення "Орнітологічна фауна Закаспійського краю".

У 1892 p. M. О. Зарудний перевівся до Пскова вчителем кадетського корпусу. 13 грудня 1895 р. його було затверджено у званні кореспондента Зоологічного музею Петербурзької академії наук. Однак М. О. Зарудного приваблювали нові дослідження — вивчення в той час абсолютно невідомих у фауністичному відношенні глибинних територій Ірану. Ось чому у 1896 р. за допомогою Зоологічного музею Петербурзької академії наук учений-орнітолог зумів відвідати найбільш східні регіони тодішньої Персії (Іран). За 4 місяці він пройшов понад 200 верст по горах і пекучій пустелі. Під час цієї подорожі було зібрано величезний матеріал з усіх груп тварин, які надійшли до Зоологічного музею Петербурзької академії наук. У 1898 p. M. О. Зарудний отримав від Російського географічного товариства малу золоту медаль за дослідження Персидських пустель. А в 1900 р. побачила світ його книга "Екскурсія по Північно-Східній Персії і птахи цієї країни".

За дорученням Російського географічного товариства М. О. Зарудний здійснив свою третю подорож до Східного Ірану, яка тривала цілий рік (з вересня 1900 по вересень 1901 p.). Він подолав 4,5 тисячі верст і дістався узбережжя Індійського океану, привіз 3140 екземплярів птахів, багато інших тварин, у тому числі близько 50 тисяч екземплярів комах, метеорологічні записи, величезний фотографічний матеріал тощо. У привезеному ним зоологічному матеріалі виявилася величезна кількість абсолютно нових для науки форм тварин, особливо серед комах і частково птахів.

Звитяжні подорожі М. О. Зарудного належним чином оцінювалися науковою спільнотою. Так, у 1901 р. вчений отримав премію ім. М. М. Пржевальського від Російського географічного товариства — "за подорожі по Східній Персії і труди із зоогеографії Персії". А в 1904 p. M. О. Зарудний вдруге отримав цю ж премію "за Подорож у Персію в 1904 р.". У січні 1907 р. вже у Ташкенті він закінчив книгу "Птахи Псковської губернії" (1910). А в 1907 р. він втретє отримує медаль ім. М. М. Пржевальського — на цей раз за вивчення природи Росії і суміжних з нею частин Азії.

Восени 1906 p. M. О. Зарудний переводиться до Ташкента на ту ж посаду викладача кадетського корпусу. Тут він перебував до кінця свого життя. У Ташкенті вчений-мандрівник цілком присвятив свій час вивченню фауни Середньої Азії, переважно дослідженню орнітофауни. Використовуючи літні канікули, М. О. Зарудний здійснив кілька поїздок та експедицій по Середній Азії. Перелік їх вражає: екскурсії по Пскему і Кизил-Кумам (1907), по східній Фергані (1910). Влітку 1911 р. M. О. Зарудний обстежив середню течію Сир-Дар'ї, а в 1912 р. побував в Центральних Кизил-Кумах. У 1914 р. він здійснив поїздку на Аральське море і провів детальне обстеження, як фауністичне, так і географічне, його берегів і островів для доповнення відомої монографії Л. С. Берга про Арал.

Наукова діяльність М. О. Зарудного в ташкентському періоді його життя була дуже плідною. За цей час виходить з друку багато його великих праць і безліч статей та заміток (близько 90 назв), переважно орнітологічних. У 1918 р. побачила світ остання велика праця М. О. Зарудного "Список птахів Закаспійської області і розподіл їх по зоологічних ділянках цієї країни".

У квітні 1918 p., після встановлення радянської влади, в Ташкенті було відкрито Ташкентський народний університет. М. О. Зарудного запросили читати студентам курс зоології. В цей час він активно працює як член правління, а пізніше — як заступник голови Туркменського відділу Російського географічного товариства. Однак основна діяльність М. О. Зарудного в той час була пов'язана з Туркестанським народним музеєм, який він за дорученням університету реорганізував весною 1918 р. з обласного музею. З часу заснування музею і до своєї смерті М. О. Зарудний був директором народного музею, віддавши цій роботі багато часу і сил.

М. О. Зарудний помер раптово і трагічно. 17 березня 1919 р. в музеї він випадково випив отруєну рідину (спирт) і через три години помер.

Наукова спадщина М. О. Зарудного величезна (218 праць). Вона ще чекає своїх дослідників. Найважливіші наукові праці М. О. Зарудного присвячені фауністиці, переважно орнітології. Це був видатний орнітолог-систематик. У цій галузі він досяг світового визнання як кращий знавець іранських і середньоазіатських птахів. Упродовж свого життя М. О. Зарудний зібрав кілька десятків тисяч екземплярів птахів. Значущість його праці полягає в тому, що в переважній більшості він колекціонував сам. Крім орнітологічного матеріалу, він збирав представників інших груп наземних хребетних і комах. За підрахунками А. П. Семенова-Тян-Шанського, М. О. Зарудний зібрав близько 200 тисяч комах. На його честь було названо понад 100 видів тварин.