Кірпічов Віктор Львович

Біографія

Віктор Львович Кірпічов народився 26 вересня 1845 р. в Петербурзі в сім'ї викладача математики. Дитинство провів у Псковській губернії. Оскільки його батько був викладачем інженерної справи, то Віктор та його семеро братів присвятили своє життя науково-технічній діяльності. Довгу дорогу в освіті Віктор Львович розпочинає спочатку в Полоцькому кадетському корпусі, а потім в Михайлівському артилерійському училищі. У Михайлівську артилерійську академію Віктор Кірпічов вступає в 1865 р. У 1869 р. отримує посаду штатного воєнного викладача одночасно академії та училища.

По закінченню вищої освіти в 1870 р. В. Кірпічов починає працювати викладачем механіки на хімічному відділенні Петербурзького технологічного інституту. Цей період подарував йому знайомство з І. О. Вишеградським, який справив на молодого інженера величезне враження. Він був одним з перших інженерів, що займався актуальним на той час питанням охорони робітників від нещасних випадків.

На початку 70-х років Віктор Львович працює в Гейдельберзі у Кірхгоффа, у Максвела і лорда Рейля. У результаті цього співробітництва в 1884 р. В. Кірпічов видає працю "Додаток теореми лорда Рейля до питань будівельної механіки".

У 1876 р. відвідує Лондонську виставку наукових приладів. З 1 січня 1877 р. В. Кірпічова згідно з рішенням Вченого комітету затверджено професором Петербурзького технологічного інституту на механічному відділенні по кафедрі прикладної механіки, де він читає такі курси: графічна статистика, опір матеріалів, деталі машин, вантажопідйомні машини та проектування. Згідно з цими курсами В. Кірпічов підготував і видав навчальні посібники.

У 1885 р. І. О. Вишеградський брав активну участь у реорганізації Петербурзького технологічного інституту, а також у створенні Харківського технологічного інституту (ХТІ). Але основну діяльність у відкритті ХТІ він доручає В. Л. Кірпічову, який і очолив цей інститут на досить тривалий час (1885—1898).

Діяльність В. А. Кірпічова в Харкові припала на тяжкі та смутні роки реакції, коли багато планів так і залишились нереалізованими. Але все ж таки у 1896 р. йому вдається розширити рамки ХТІ і відкрити кафедру сільськогосподарського машинобудування. З цією ж метою у 1897 р. він бере участь у важливому засіданні з питання "розширення С.-Петербурзького і Харківського технологічних інститутів, а також Московського технологічного училища". Засідання відбувалося під керівництвом міністра народної освіти графа І. Д. Делянова та за участю міністра фінансів С. Ю. Вітте. А це мало величезне значення у впровадженні вищої та середньої освіти серед народних мас. Так, ХТІ отримав фінансування на будування нового корпусу для студентів І і II курсів на 500 осіб, що дало змогу збільшити кількість студентів. А от відкрити "гірське" та електротехнічне відділення В. А. Кірпічову так і не вдалося.

Загалом харківський період життя і діяльності вченого був дуже активним і насиченим. Про це свідчить той факт, що під керівництвом В. А. Кірпічова Харківський технологічний інститут на той час посідав провідне місце за складом досвідченого викладацького персоналу.

Одночасно В. А. Кірпічов відвідує різноманітні виставки та з'їзди, наприклад Міжнародну виставку в Чикаго в 1893 р. Віктор Львович описав свої враження у праці "Всесвітня Колумбова виставка в Чикаго", а також виписав для ХТІ, вперше для Росії, парову турбіну Лаваля.

В. А. Кірпічов постійно приділяє особливу увагу питанням вищої освіти в Росії, а тому в грудні 1897 р. бере участь у важливому з'їзді при Міністерстві фінансів разом з Мендєлєєвим, Ковалевським, Коноваловим та ін. (близько 70 осіб) для затвердження проекту Київського політехнічного інституту (КПІ). До створення цього проекту В. Л. Кірпічов підійшов дуже серйозно, зробив кілька важливих пропозицій, а тому був обраний на посаду тимчасового директора КПІ.

Отримавши цю посаду, В. Л. Кірпічов розгортає широкомасштабну діяльність в інституті, зокрема постановку викладання в технічних лабораторіях. А вже в 1898 р. його було затверджено на посаді директора і ординарного професора Київського політехнічного інституту ім. Олександра II.

Віктор Львович мав талант розгледіти талановитого педагога, тому на викладацьку роботу він запрошував як відомих професорів, так і маловідомих викладачів і молодих учених. Діяльності в КПІ В. Л. Кірпичов віддавав усі свої сили. Уже через три роки після створення інститут мав свої власні будівлі, а в 1903 р. випустив перших київських інженерів-технологів.

Як талановитий педагог, лекції якого збирали повні аудиторії інституту, Віктор Львович створив при КПІ першу Київську наукову школу механіки в галузі динамічної і статичної міцності машинобудівного напряму. У тісній роботі зі студентами він завжди дотримувався важливого принципу — поєднання теоретичної підготовки і практичних або лабораторних занять. Велику увагу він приділяв розвитку у студентів здібностей до наукової творчості та винахідницької роботи.

Через складну політичну ситуацію в країні (репресії, студентські хвилювання) та погіршення стану здоров'я Віктор Львович пробув на посаді директора КПІ недовго. У 1903 р. його прохання про відставку було прийнято.

Одночасно з організаторською і педагогічною роботою В. Л. Кірпічов веде і широку громадську діяльність: в Київському відділенні Російського технічного товариства, в Південно-Руському товаристві технологів (1895—1898). У Міжвідомчій комісії з перетворення вищих навальних закладів В. Л. Кірпічов очолює відділ вищих навчальних закладів, він перший голова Спілки російських інженерів.

У 1903 р. В. Л. Кірпічов переїздить до Санкт-Петербурга і одразу приступає тут до роботи у Політехнічному інституті: працює в будівельній комісії і викладає "Курс прикладної та будівельної механіки", який читає до кінця свого життя впродовж десяти років.

Наукова спадщина В. Л. Кірпічова також заслуговує на увагу. Своєю широкомасштабною науковою діяльністю Віктор Львович зробив величезний внесок у розбудову вітчизняного машинобудування на початку XX ст. — вказав шляхи його подальшого розвитку в країні з урахуванням науково-технічного прогресу Росії, а також країн близького і далекого зарубіжжя.

Основні напрями його наукової діяльності — опір матеріалів, будівельна і технічна механіка, міцність машин і конструкцій. В. Л. Кірпічов першим у Росії видав повний курс опору матеріалів і курс статики споруд, розробив методи розрахунку різних статично невизначених конструкцій. Провів експериментальні дослідження з вивчення напруженого стану в елементах конструкцій з використанням поляризаційно-оптичного методу. Ідею використання теореми взаємності разом з поняттям узагальнених сил він пристосував для побудови лінії впливу в різноманітних задачах, що стосуються простих і нерозрізних балок і арок. Указав на перспективність оптичних методів при дослідженні пружних деформацій і виготовленні деталей машин. Провів дослідження утомлюваності матеріалів на основі їх кристалічної будови. Відкрив закон подібності в механіці.

За величезні успіхи в науці В. Л. Кірпічов був нагороджений орденами Св. Ганни (1878) і Св. Володимира (1890).

З під його пера вийшло у світ 40 наукових праць. В останні роки життя Віктор Львович повертається до питання охорони праці і пише вступ до збірника "Охорона життя і здоров'я робітників". Під час роботи в Петербурзькому політехнічному інституті навколо вченого збирались молоді викладачі і студенти, з якими він проводив тривалі бесіди з питань механіки. Це сприяло появі книги "Бесіди про механіку" (1907). Окрім механіки, під час бесід розглядались такі питання, як еліптичні функції, варіаційне обчислення, комографічні побудови, графічне вирішення рівнянь, оптичне вивчення деформацій, врівноваження машин, теорія регуляторів та ін.

Віктор Львович Кірпічов помер 7 жовтня 1913 р. в Петербурзі від крововиливу в мозок.