Колесса Філарет Михайлович

Біографія

Філарет Михайлович Колесса народився 17 липня 1871 р. в с. Ходовичі (нині Стрийський район Львівської області).

Дитячі та юнацькі роки хлопчика пройшли у великій і дружній родині. Великий вплив на формування світогляду Філарета мали його старші брати — майбутній етнограф Іван Колесса і майбутній відомий мовознавець та історик літератури, громадський і політичний діяч Олександр Колесса.

З раннього дитинства, проведеного на Прикарпатті в багатому на фольклор селі Ходовичі, хлопець був зачарований піснями, переказами, легендами, казками — витворами таланту рідного народу. Ще навчаючись у Стрийській гімназії (1882—1890), юнак робить перші, досить вдалі спроби обробки народних пісень. Він не припиняє цієї роботи, навчаючись у 1891—1892 pp. в музичній школі у Відні. Наукове ж вивчення фольклору починається дещо пізніше, під час навчання на філософському факультеті Львівського університету.

На цей час припадає знайомство Філарета Колесси з Франком та Павличком. І. Франко в журналі "Народ" публікує першу етнографічну працю молодого вченого "Людові вірування в селі Ходовичах".

Ф. Колесса пише наукові розвідки, рецензії на фольклористичні публікації, літературознавчі праці, не полишаючи, однак, композиторської діяльності. Перу Колесси-композитора належить близько 250 обробок народних пісень, а також кілька оригінальних творів.

Про велику любов Ф. Колесси до народної пісні свідчать рядки з його листа до брата Івана, теж відомого на той час фольклориста, з подякою за надіслані пісні: "Це дійсно мої найдорожчі скарби, мій бальзам животворний, з котрого черпаю сили й надію в будуче".

Вирішальний вплив на формування художньо-естетичних поглядів Колесси справило його знайомство з М. Лисенком, що відбулося в 1896 p., і листування з яким не припинялося впродовж п'ятнадцяти років, аж до смерті українського композитора. Окремі листи Лисенка до Колесси були справжніми науковими розвідками, в яких він виклав свої погляди на методи вивчення народної музики та принципи її обробки.

У 1898—1929 pp. Ф. Колесса викладав в гімназії, і саме тоді він захопився розшуком українських народних дум, досліджував їх ритміку і мелодику. З-під його пера одна за одною побачили світ теоретичні праці "Огляд української народної поезії" (1905), "Ритміка українських народних пісень" (1906—1907), "Мелодії українських народних дум (1910—1913), "Варіанти мелодій українських народних дум, їх характеристика і групування" (1913). Глибокі філософські роздуми Ф. Колесси про значення народної творчості для українського державотворення лунали на засіданнях Наукового товариства імені Шевченка у Львові, членом якого він став у 1909 р. Після захоплення західноукраїнських земель Польщею композитор продовжував працювати у Львові і не поривав зв'язків з Україною Наддніпрянською. Незабаром у Відні, в тамтешньому університеті, захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філології. Творчі здобутки митця і вченого були широковідомі в Україні.

Наукова спадщина Ф. Колесси охоплює величезне коло проблем, що зумовлено багатогранністю інтересів ученого, а також тим, що він, по суті, першим в українській фольклористиці почав глибоко вивчати слово та музику народної пісні в їх органічній єдності. Особливий інтерес він виявив до теорії фольклору, методики його дослідження, до питання його зв'язків з професійною творчістю. У працях "Народні пісні з Галицької Лемківщини" та "Характерні ознаки західноукраїнських музичних діалектів в мелодіях народних пісень Лемківщини", вивчаючи пісенну творчість карпатських українців в її зв'язках з фольклором, він показав тісну генетичну спорідненість народної культури українців-лемків із загальноукраїнською.

"Границі відділяють українців від їх братів русинів, — пише він у праці "Огляд українсько-руської поезії". — Але ніякі границі не в силах розірвати єдності великого народу, тому що їх об'єднує в одне ціле історична традиція, тисячолітня єдина культура і її плоди — багата мова, величава народна поезія".

Ф. Колессою у 1910—1913 pp. було врятовано від забуття і безповоротної втрати один із найцінніших скарбів народної творчості — думи, що були записані ним на фонограф з голосу кобзарів та лірників під час експедиції на Полтавщину, організованої з ініціативи і на кошти Лесі Українки.

На основі глибокого вивчення дум Ф. Колесса висунув нову теорію про їх походження, довівши, що думи не є наслідком запозичень епічних форм з чужих джерел, а являють собою самобутнє явище на українському ґрунті.

У 1929 р. його обирають дійсним членом Академії наук УРСР, що сприяло ще більшому його зближенню з українською наукою. Проте вже тоді наступ сталінізму давався взнаки. Чергова репресивна кампанія у ВУАН 4 жовтня 1933 р. торкнулась і Філарета Колесси. Того дня на засіданні президії ВУАН було розглянуто питання про академіків з Галичини. Зазначалося, що "академіки Возняк, Колесса, Студинський і Щурат, які неодноразово декларували своє бажання взяти участь у культурному будівництві Радянської України, були обрані на цій підставі до ВУАН. На ділі вони тісно зв'язалися з панівними класами Польщі, які проводять політику інтервенції щодо Радянського Союзу. Вони продались польським поміщикам, що прагнуть закабалити трудящих України, відновивши на Україні поміщицький лад". З огляду на це президія ВУАН ухвалила: "...академіків Возняка, Колессу, Студинського і Щурата виключити зі складу Академії і позбавити звання академіків як ворогів трудящих мас України". Але все ж високий авторитет музикознавця переміг ідеологічні перепони, і в 1939 р. його знову поновили у складі АН УРСР. Все це, однак, суттєво не впливало на нього як на музичного діяча, вченого широкої ерудиції.

"З приєднанням Західної України до Радянського Союзу, — пише Ф. Колесса у статті "Про український фольклор", — зник штучний кордон, що розсікав живий організм українського народу". Перед ученим розкриваються широкі перспективи для наукової творчості. Незважаючи на похилий вік, він віддає всі свої знання, енергію і талант розбудові української культури.

Керуючи кафедрою фольклору та етнографії Львівського університету, а пізніше Державним етнографічним музеєм, учений виховує молоді кадри науковців, розгортає широку діяльність з комплексного вивчення фольклору й матеріальної культури західноукраїнських земель.

Понад піввікова творчість одного з найвидатніших учених у галузі фольклористики мала велике значення для української культури. Наукові праці академіка, а їх було понад 100 (його ґрунтовні дослідження "Про генезу українських народних дум", "Народні пісні з галицької Лемківщини", "Українська усна словесність" та ін.), посіли почесне місце в європейській фольклористиці, пропагуючи українську пісенну культуру далеко за межами України. Більшість з них не втратила своєї актуальності, живо перегукується із сучасністю. У доробку Ф. Колесси є й низка хорових творів "Вулиця", "Обжинки", "Шкільні співанки" тощо.

Наукова спадщина Ф. М. Колесси, вченого зі світовим ім'ям, його далекосяжні ідеї набули нового життя, активно сприяючи подальшому розвитку досліджень багатої духовної культури нашого народу.