Косенко Віктор Степанович

Біографія

Віктор Степанович Косенко народився 23 листопада 1896 р. в Петербурзі. Дитячі роки майбутнього композитора пройшли у Варшаві, куди сім'я згодом переїхала.

Родина Косенків любила музику. Батько добре співав, мати грала на роялі.

У дев'ятирічному віці Віктор без нот — на слух — уже грав "Бетховенську сонату". Батьки для нього беруть приватні уроки музики у професорів консерваторії.

Захоплений музикою, він і в гімназії багато часу віддавав їй: співав у хорі, організував маленький оркестр балалаєчників, сам диригував на концертах, грав соло на роялі.

У 1915—1918 pp. В. Косенко навчається на фортепіанному відділенні Петербурзької консерваторії (клас І. Міклашевської). Молодий студент не пропускав жодного виступу Ф. Шаляпіна, С. Рахманінова. Вчився Віктор інтенсивно, самовіддано. Після закінчення консерваторії готувався стати піаністом-виконавцем.

Композиторством займався остільки, оскільки вимагало цього опанування теорії композиції. Та незабаром він почав значно більше думати про творчість.

Якось викладач теорії композиції М. О. Соколов звернув увагу на романс В. Косенка "Легіт легковійний" ("Ветер перелетный") на слова К. Бальмонта. Глазунов, директор консерваторії, відзначив талановитість твору і увільнив студента від плати за навчання.

Останні роки перебування Віктора Степановича в консерваторії були пройняті впливом революційного руху в країні. Закінчувати навчання (йшов 1919-й рік) довелося поспіхом. Після випускних екзаменів В. Косенко їде до Житомира, де жила його родина. Тут йому запропонували роботу в музичній школі. Музиканти, товариші Віктора Степановича, завжди уважно стежили за його творчістю. Коли у композитора назбиралося вже чимало романсів і фортепіанних творів, друзі почали наполягати на тому, щоб автор виконав їх у концерті. 9 вересня 1922 р. В. Косенко вперше виступив у концерті як автор.

Деякий час (близько двох років) Віктор Степанович працював у кінотеатрі як піаніст, грав у демонстраційному залі (адже фільми були "німі", а тому демонстрували їх під акомпанемент фортепіано або невеликого оркестру). Він підібрав невеликий оркестр, розписував для нього твори відомих композиторів — відповідно до картини. Інтенсивна праця, нова аудиторія, товариське ставлення колективу сприяли творчому зростанню композитора. Тугенхальд радить В. Косенку поїхати зі своїми творами до Москви. Москва окрилила Віктора Степановича, він відразу здобув визнання як талановитий композитор, чудовий виконавець. Тут Віктор Косенко познайомився з Брандуковим, Блюменфульдом, Гнесіними, Мясковським, Шором.

Період 1924—1925 pp. був ознаменований новим значним твором — віолончельною сонатою та цілою низкою романсів. Видані в Москві, твори В. Косенка з'явилися в Харкові (тодішній столиці України) і в Києві. Незабаром автора запросили до Харкова на авторські концерти.

У листопаді 1928 р. В. Косенко зі співачкою Оксаною Колодуб поїхали у концертне турне по Донбасу. До 15-річчя Жовтня Віктор Степанович Косенко написав свій перший симфонічний твір — "Героїчна увертюра". Увертюра виконувалась у Харкові.

У 1934 р. Віктор Степанович пише музику до фільму "Останній порт", який знімали на Київській кіностудії за п'єсою О. Корнійчука "Загибель ескадри". Музика була прийнята. Композитор мав намір зробити з неї програмну симфонію, а встиг закінчити лише другу частину — "Після бою", яка і тепер виконується.

Помер композитор 3 жовтня 1938 р.

Музична спадщина Віктора Степановича налічує 250 творів різних жанрів. Він є класиком української музики, видатним педагогом, піаністом і громадським діячем.

Найбільш багатогранно він виявив композиторське обдарування у фортепіанних творах. Найвідомішими його творами стали "Класичне тріо" для фортепіано, скрипки і віолончелі, 11 етюдів у романтичному стилі та 11 етюдів у формі старовинних танців для фортепіано.

Віктор Степанович Косенко створив чудові зразки вокальної та інструментальної музики. Романси "Пам'ять борців Паризької комуни", "Шотландська пісня", весь Пушкінський цикл, "На майдані" — це шедеври, що увійшли до скарбниці світової вокальної музики.

За багаторічну працю він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.