Куц Володимир Петрович

Біографія

Володимир Петрович Куц народився 7 лютого 1927 р. у с. Олексино Тростянецького району на Сумщині. Дитячі та юнацькі роки майбутнього чемпіона випали на воєнне лихоліття. Зазнавши поневірянь окупації, після звільнення українських земель 16-річний Куц приписав собі в документах кілька років і добровольцем пішов на фронт, служив зв'язківцем, потім на Балтійському флоті.

Можливо, саме випробування і незгоди загартували його характер, виробили непоступливість та волю до подолання труднощів. Захопившись лижами, юнак досить швидко виконав норматив першорозрядника, його примітили, пророкували кар'єру спортсмена-лижника. Однак доля обрала Володимиру іншу королеву — легку атлетику. Витривалий і швидкий Куц опанував біг на довгі дистанції, невдовзі і тут досяг значних результатів. Уперше вийшовши на всесоюзну арену 1952 року, вже у 1954 р. Володимир Куц став чемпіоном Європи зі світовим рекордом на дистанції п'ять кілометрів, вісім разів виборював першість країни, встановив кілька світових рекордів.

Справжнє визнання прийшло до українця 1956 року на XVI Олімпійських іграх у Мельбурні, які позначені в історії літніх Ігор саме як "Олімпіада Володимира Куца".

23 листопада 1956 р. Цю дату український спортсмен Володимир Куц золотом викарбував в олімпійській історії. Саме у цей день відбувався забіг на 10 тисяч метрів. На старт вийшло справжнє сузір'я стаєрів: Володимир Куц з України, Йожеф Ковач з Угорщини, Ален Мимун із Франції, Ален Лоуренс з Австралії, Гордон Пірі з Англії. І кожний з них прагнув до перемоги. Але перемогти мав тільки один.

У далекій Австралії сумчанин беззаперечно довів своє право на звання короля бігу. Попри сумнівні твердження багатьох скептиків, які порівнювали Володимира Куца з бездумною машиною, атлет тактично обіграв усіх своїх знаменитих суперників. Продемонструвавши вміння вести боротьбу на дистанції не лише завдяки швидкості, а й тонкому розрахунку, Володимир знесилював суперників "рваним" темпом бігу, постійно змушував їх підлаштовуватися під свою манеру, нав'язував їм свої правила гри.

На Олімпіаді в Мельбурні Володимир Куц блискуче виграв обидві стаєрські дистанції — на 5 і 10 тисяч метрів і став дворазовим олімпійським чемпіоном.

Напередодні Олімпіади в Мельбурні спортивні оглядачі і спеціалісти називали імена можливих переможців на стаєрських дистанціях — Лоуренса і Стівенса, Пірі і Чатауея і, звичайно, Володимира Куца. Щоправда, окремі спеціалісти висловлювались стосовно Куца досить категорично. Його називали "роботом". Одна з мельбурнських газет запитувала: "Чи може "робот" перемогти спортсменів-мислителів?" І сама відповідала: "Ні, у хитромудрій боротьбі такі спортсмени, як Куц, перемогти не зможуть". Незважаючи на ці висловлювання, Володимир Куц своїми перемогами довів неспроможність суджень іноземних спеціалістів.

Навіть американський спортивний оглядач Роджер Банністер, відомий в минулому англійський бігун, чемпіон Європи — один з тих, хто напередодні відкрито недооцінював українського спортсмена, після його блискучої перемоги змушений був стверджувати: "Куц — це не машина, його розум так само чудово підготовлений, його мислення так само досконале, як і його тіло... Куц — великий бігун світу!".

Популярність українця не знала меж, його хотіли бачити в гостях стадіони і вболівальники усієї планети. Пізніше підрахують — за найскромнішими оцінками, кількість запрошень відвідати міста різних країн була такою, що якби Куц гостив у кожному з них лише по два дні, то на всі ці відвідини йому знадобилося б 30 років.

Повернувшись додому, Володимир Куц перейшов на тренерську роботу, тривалий час, до середини 1974 p., він працював наставником-тренером у Центральному армійському клубі. Знаменитий спортсмен помер передчасно у 48-річному віці 16 серпня 1975 р.

За видатні спортивні досягнення Володимира Куца було удостоєно найвищих державних нагород. Ім'я цього видатного атлета назавжди увійшло в історію світового спорту. На батьківщині чемпіона — у Тростянці Сумської області великому бігунові встановлено бронзовий пам'ятник.