Лобановський Валерій Васильович

Біографія

Валерій Васильович Лобановський народився 6 січня 1939 р. у Києві. Футболом почав займатися у дитячій спортивній школі № 1, потім у Київській футбольній школі молоді, звідкіля талановитого юнака запросили до найсильнішої команди України — київського "Динамо". Успішні заняття спортом Валерій Лобановський поєднував з відмінним навчанням у загальноосвітній школі, яку закінчив із медаллю. Згодом він самостійно обрав навчання у політехнічному інституті (що було незвично у ті часи для футболістів) і теж закінчив його з відзнакою. "Технічна" освіта стала йому у пригоді на футбольному полі. Валерій Лобановський теоретично змоделював удар і обґрунтував траєкторію польоту "крученого" м'яча. Цей спосіб подачі м'яча у воротарський майданчик після наполегливих тренувань став ігровою візитівкою форварда і увійшов до історії техніки і тактики футболу як "сухий лист" Лобановського. Фірмові удари київського динамівця з кутових, штрафних були грізною зброєю і не раз змушували капітулювати суперників української команди.

У складі київського "Динамо" Валерій Лобановський виступав з 1958 по 1964 р. За його участі кияни вперше в 1961 р. стали чемпіонами СРСР, перервавши багаторічну гегемонію на всесоюзній арені московських команд, здобули срібні нагороди першості СРСР 1960 року, Кубок країни 1964 року. Згодом В. Лобановський виступав за інші українські клуби — одеський "Чорноморець" (1965—1966) і донецький "Шахтар" (1967—1968). Загалом у чемпіонатах СРСР В. Лобановський провів 253 матчі, забивши 71 гол. Двічі його ім'я включали до списку "33 кращих футболістів" країни за підсумками сезонів 1960 та 1962 р. В. Лобановський брав участь і в іграх національної та олімпійської збірних СРСР (зіграв по два матчі), у відбірковому турнірі Олімпіади 1964 року.

У 1968 р. В. Лобановський перейшов на тренерську роботу, яка принесла йому високі звершення і славу. Почавши тренувати команду першої ліги "Дніпро" з Дніпропетровська у 29-річному віці, він вивів її до вищої ліги, де вона одразу ж посіла шосте місце у чемпіонаті.

Досягнення і талант молодого тренера не могли не помітити у столиці України. В 1973 р. В. Лобановського запросили до Києва, де він очолив команду "Динамо". Саме з найкращим українським футбольним клубом пов'язані його найгучніші досягнення, тут він став найтитулованішим тренером за всю історію радянського футболу. В. Лобановський вісім разів (1974, 1975, 1977, 1980, 1981, 1985, 1986, 1990) здобував разом з "Динамо" золоті нагороди чемпіонатів СРСР, шість разів (1974, 1978, 1982, 1985, 1987, 1990) його команда виборювала Кубок країни. Великих успіхів досягло "Динамо" на міжнародній арені, двічі здобувши Кубок кубків європейських країн (1975, 1986) і Суперкубок УЄФА у 1975 р. У різні роки В. Лобановський очолював і збірну СРСР — у 1976 р. вона під його керівництвом здобула бронзові нагороди Олімпійських ігор, а в 1988 р. стала віце-чемпіоном Європи.

Після здобуття Україною незалежності В. Лобановський тренував зарубіжні команди — збірні Об'єднаних Арабських Еміратів (1990—1993) і Кувейту (1994—1996). За його керівництва збірна Кувейту стала бронзовим призером Азійських ігор.

Повернувшись в Україну, Валерій Васильович знову очолив київське "Динамо", а з січня 1998 р. став головним тренером збірної України з футболу. З Валерієм Лобановським динамівці Києва повернули собі репутацію одного з найсильніших клубів Старого Світу, пробилися до півфіналу найпрестижнішого змагання — Ліги чемпіонів.

Валерій Лобановський увійшов до історії спорту як видатний футболіст і неперевершений теоретик та винахідник тактики гри, один з родоначальників "тотального футболу", його визнають своїм учителем багато зарубіжних наставників і популяризаторів футболу. Він виховав цілу плеяду видатних українських футболістів, які стали "зірками" європейського та світового футболу. Олег Блохін, Ігор Бєланов, Олександр Заваров, Леонід Буряк, Олексій Михайличенко, Андрій Шевченко та інші його вихованці прославили український футбол. Багато підопічних Валерія Лобачевського успішно продовжують нині справу вчителя.

Валерій Васильович Лобановський віддав українському футболу все своє життя. Останні його години припали на футбольний матч у Запоріжжі. Під час травневої гри київського "Динамо" із "Металургом" у 2002 р. у В. Лобановського стався інсульт, його терміново було госпіталізовано до лікарні, де він і помер. Прощатися з великим тренером на стадіон "Динамо" у Києві прийшли десятки тисяч уболівальників. Нині стадіон, який знав гравця і тренера Валерія Лобановського, носить його ім'я.