Миколайчук Іван Васильович

Біографія

Іван Васильович Миколайчук народився 15 червня 1941 р. в буковинському селі Чортория Вашківського (тепер Кіцманського) району Чернівецької області в селянській родині.

У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю хормейстер художньої самодіяльності.

У 1961 р. закінчив театр-студію при Чернівецькому українському драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської за спеціальністю "актор драми". Навчаючись у цій студії, працював у тому ж театрі.

У 1961—1965 pp. він навчався у Київському театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Керівником курсу був В. І. Івченко.

З серпня 1965 р. — актор кіностудії ім. О. Довженка.

У 1964 р. знявся у першому своєму кінофільмі — відтворив образ молодого Тараса Шевченка у фільмі "Сон" режисера Володимира Денисенка. Того ж року знявся в ролі Івана у фільмі С. Параджанова та Ю. Ільєнка "Тіні забутих предків". На головну роль Іван Миколайчук був затверджений за день до початку зйомок, вразивши знімальну групу на пробах. Того ж року талановитий актор був нагороджений медаллю "За доблестный труд", Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Упродовж десяти років (навчання на кінофакультеті Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого і наступна робота в театрі кіноактора кіностудії ім. О. Довженка) Іван Миколайчук знявся у понад двадцяти кінофільмах, ім'я цього актора було вже добре відоме за межами країни.

У 1967 р. зіграв роль Давида Мотузки у фільмі "Бур'ян" режисера А. Буковського. За виконання цієї ролі був удостоєний республіканської комсомольської премії ім. Миколи Островського.

У 1968 р. І. Миколайчукові присвоєно звання заслуженого артиста УРСР.

У 1969 р. зіграв роль Романа у фільмі "Аничка", у 1971 р. — роль Громова у фільмі "Комісари" режисера М. Мащенка. Того ж року був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1972 р. зіграв роль Любомира у фільмі Ю. Ільєнка "Захар Беркут". Фільм "Білий птах з чорною ознакою", в якому Іван зіграв роль Петра, був відзначений на Московському міжнародному кінофестивалі.

У 1975 р. спільно з Ю. Ільєнком створив сценарій "Мріяти і жити", у 1978 р. разом з Р. Балаяном створив сценарій "Бірюк" за твором І. Тургенєва. Фільм було поставлено Р. Балаяном у 1978 р.

У 1979 р. разом з І. Росохватським створив сценарій "Під сузір'ям Близнят", а спільно з В. Земляком створив сценарій фільму "Вавилон XX", у якому був режисером і виконавцем ролі Фабіяна. Його глибока народна філософія, яку І. Миколайчук пізнавав і сприймав ще в Карпатах, своєму рідному селі, виявилася зрозумілою не тільки в Україні. Фільм було відзначено на Венеціанському кінофестивалі, також присуджено приз за кращу режисуру на XII Всесоюзному кінофестивалі.

У 1981 р. нагороджений орденом Дружби народів.

У 1981 р. зняв фільм "Така пізня, така тепла осінь", сценарій до якого ("По той бік ночі") написав разом з В. Коротичем раніше.

Працював над фільмами "Гадюка", "Камінний хрест", "Помилка Оноре де Бальзака", радянсько-югославським "Наперекор всему", "Тривожний місяць вересень", "Море", "Легенда про княгиню Ольгу", "Пропала грамота".

Іван Миколайчук помер 3 серпня 1987 p., похований на Байковому кладовищі в Києві.

За свої короткі 46 років Іван Миколайчук зіграв 34 ролі в кіно, створив дев'ять сценаріїв і зняв як режисер два фільми. Своєю індивідуальністю, дивовижною переконаністю того, що відбувається, виправданням пропонованих обставин митець буквально зачаровував глядачів, змушував їх співпереживати разом з героями фільмів. Він зміг зніматися у фільмах зовсім різних за характером режисерів: Ю. Ільєнка, Л. Осики, М. Мащенка, Т. Левчука, С. Параджанова. Сценарії він писав спочатку з Ю. Ільєнком, потім з Р. Балаяном, В. Земляком, В. Коротичем, а згодом і сам. Вражаючим і незбагненним фактом стала його режисерська робота над фільмом "Вавилон XX", де він показав себе як актор, який виріс на ґрунті пластичної фантазії поетичного кіно. Його називали душею і обличчям поетичного кіно, аристократом духу, яскравим самородком.

Іван Миколайчук мріяв поставити фільм про долю буковинської жінки, яку злидні закинули на чужину. Встиг написати лише літературну заявку до сценарію чорно-білої стрічки. Але і в ній на повну силу виявився талант художника.

За створення різнопланових національних образів у фільмах "Сон", "Тіні забутих предків", "Бур'ян", "Комісари", "Білий птах з чорною ознакою", "Вавилон XX", "Така пізня, така тепла осінь" І. Миколайчукові присуджено в 1988 р. Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка (посмертно).

Засновано щорічний всеукраїнський кінофестиваль пам'яті Івана Миколайчука.