Нікольський Олександр Михайлович

Біографія

Олександр Нікольський початкову освіту почав здобувати в 1867 р. в Астраханській приватній школі, а згодом в Астраханській гімназії. Формування Олександра як зоолога відбувалося ще з раннього дитинства, коли він захоплювався природою, полюванням і рибною ловлею. У 1871 р. Олександр Нікольський переїжджає до старшого брата в Казань, де продовжує навчання у Другій Казанській гімназії. Але невдовзі через обставини, що на той час склалися, він був змушений повернутися до Астрахані, де і отримав у 1876 р. атестат зрілості.

З 1877 р. молодий Нікольський розпочинає навчання на математичному відділенні фізико-математичного факультету Петербурзького університету. Окрім зоології він також цікавиться астрономією. Однак через деякий час переходить на природниче відділення цього ж факультету. Олександр Михайлович навчався в університеті в той період, коли там викладали найвидатніші вчені: неорганічну хімію читав Д. І. Менделєєв, органічну хімію — А. М. Бутлєров, аналітичну хімію — М. А. Меншуткін, анатомію і гістологію людини — Ф. В. Овсянніков, фізіологію — І. М. Сєчєнов, ботаніку — А. І. Бекетов.

Під час навчання інтереси молодого Нікольського набувають однієї характерної спрямованості — зоологія хребетних. Під впливом професора зоології М. М. Богданова О. Нікольський захопився вивченням птахів. Свою першу наукову працю він публікує у "Працях Петербурзького товариства природознавців" у 1880 р. під назвою "Фауністичні дослідження в Астраханській губернії". Великим внеском у науку стало дослідження ним разом з В. О. Хлєбніковим (близьким товаришем і колегою) величезної колекції птахів Оренбурзького краю. У 1880 р. О. Нікольський отримує посаду охоронця Зоологічного кабінету Петербурзького університету.

У 1881 р. Олександр Михайлович Нікольський закінчує університет із званням кандидата природничих наук і залишається при університеті для підготовки до професорського звання.

Загалом 80-ті роки XIX ст. були дуже плідним періодом у житті вченого — він виїжджає в експедиції та багато подорожує. Свої загальні враження пізніше дослідник викладе у книзі "Літні подорожі натураліста". У 1882 р. молодий натураліст побував на Алтаї. За два місяці перебування в експедиції вчений уперше в науці дослідив фауну хребетних тварин Алтаю. Результати досліджень описав у праці "Подорож до Алтайських гір влітку 1882 р." (1883). Невдовзі, у 1884 p., О. Нікольський відвідав озеро Балхаш і Семиреченську область. Підсумком наукової роботи в цій експедиції стає його магістерська дисертація "Про фауну хребетних тварин дна Балхашської котловини", яка побачила світ у 1887 р.

У 1885 р. разом з Н. О. Зарудним О. Нікольський відвідує Закаспійську область північно-східної частини Персії. В цей раз дослідники істотно поповнюють свою орнітологічну колекцію, цікавляться плазунами. Після повернення до Петербурга вчений продовжує працювати в Зоологічному кабінеті, але потяг до подорожей й досліджень виявився сильнішим за спокійне життя — вже у 1886 р. він їде в нову експедицію — на Аральське море. Долаючи степ і пустелю, вчений звертає увагу на величезну кількість плазунів, птахів і павукоподібних. Тварин пустелі О. М. Нікольський досліджуватиме і в майбутньому. А під час цієї подорожі дослідник збирає велику зоологічну колекцію, а також багатий іхтіологічний матеріал. Саме цією експедицією було завершено тривалий етап експедиційно-дослідницької діяльності вченого.

Повернувшись до Петербурга, Олександр Михайлович починає обробляти зібраний матеріал. Одночасно веде педагогічну діяльність — викладає природознавство у приватних гімназіях, а також багато пише популярних статей для різноманітних журналів як для дітей, так і для дорослих.

У 1887 р. після успішного захисту магістерської дисертації О. Нікольський отримує звання приват-доцента і починає читати курс географії тварин у Петербурзькому університеті. Трохи пізніше цей самий курс він читає на Жіночих педагогічних (Фребелєвських) курсах і на Курсах фізичного виховання.

У 1888 р. О. Нікольський відвідує Крим, де вивчає фауну хребетних тварин регіону. А в 1889—1890 pp. їде на Сахалін, де вивчає його фауну хребетних. У 1889 р. на основі зібраного матеріалу вчений подає докторську дисертацію на тему "Острів Сахалін і його фауна хребетних тварин", яку блискуче захищає в Петербурзькому університеті. У 1891 р. виходить у світ монографія вченого "Хребетні тварини Криму", за яку О. Нікольський отримує від Петербурзького товариства природознавців премію ім. К. Ф. Кесслера.

З 1896 р. вчений починає працювати в Зоологічному музеї Петербурзької академії наук на посаді завідуючого відділом риб, земноводних і плазунів. З цього часу він приділяє багато уваги питанням іхтіології та герпетології. Одночасно вчений продовжує досліджувати фауну рідного краю — Астрахані. Результатом цих досліджень в 1898 р. стала невеличка книжка "Астраханські морські ловці", в якій О. Нікольський показує економічний стан морських промислів.

Період роботи в Зоологічному музеї (1896—1903) був дуже плідним для вченого. Він опрацював повністю власний матеріал, а також матеріал музею. В результаті цієї колосальної роботи побачила світ монографія "Плазуни і земноводні Російської імперії", яку вчений видав уже в Харкові у 1905 р. До речі, ця праця також отримала премію ім. К. Ф. Кесслера. Трохи раніше, в 1902 р., О. М. Нікольський видав ще одну книжку "Гади і риби".

1903 рік став поворотним у житті О. М. Нікольського. Вчена рада Харківського університету присвоїла йому звання ординарного професора університету. Тому він залишає Петербург і переїздить до Харкова. Тут у Харківському університеті вчений очолює кафедру зоології, де розпочинає широкомасштабну науково-організаційну діяльність. Але у своїй педагогічній діяльності він не обмежується тільки природничим відділенням фізико-математичного факультету. О. М. Нікольський читає свої лекції на медичному факультеті, на Фребелівських курсах і в Жіночому медичному інституті. Як популяризатор науки О. Нікольський випускає у світ одну за одною такі свої праці: "Плазуни і земноводні Кавказу" (1913); "Фауна Росії і суміжних країн" (1915); "Плазуни" (Т. 1. Черепахи та ящери, 1915; Т. 2. Змії, 1916); "Земноводні" (1918). Також широко відомі його підручники "Географія тварин" і "Медична зоологія". Одночасно О. Нікольський керує відділом біології в "Большой энциклопедии" видавництва "Просвіта", в "Народній енциклопедії" і у словнику "Брокгауз — Ефрон".

О. М. Нікольський є також одним із засновників Зоологічного музею Харківського університету. З 1919 по 1924 р. він керує кафедрою зоології хребетних в університеті, а в 1919 р. він отримує звання академіка Академії наук Української СРР.

З 1921 р. Олександр Михайлович завідує науково-дослідницькою кафедрою зоології Харківського університету (на той час Вищого інституту народної освіти), де веде активну наукову діяльність. До кінця свого життя вчений плідно працює задля розвитку зоологічної науки. Викладає в Харківському університеті, Медичному інституті, а також в Українському інституті марксизму.

Варто відзначити також спеціально розроблені О. М. Нікольським визначники плазунів і земноводних Росії (1902, 1907), прісноводних риб Європейської Росії (1913), риб України, Чорного і Азовського морів (1930). Ним були складені, але так і не опубліковані такі визначники: птахів України, амфібій і рептилій України, риб Європейської частини Росії, України та Кавказу, ссавців Європейської частини Росії, України та Кавказу. З метою допомогти освіті в середній школі Олександр Михайлович Нікольський в 1925 р. видає книгу "Юні натуралісти під час роботи з зоології".

В останні роки життя О. М. Нікольський підготував до друку два підручники: "Ембріологія людини і тварин" і "Порівняльна анатомія хребетних тварин".

Олександр Михайлович вів широку діяльність в галузі охорони природи і тваринного світу. В 1925 р. його було обрано почесним членом Всеросійського товариства охорони природи.

Олександр Михайлович Нікольський помер 8 грудня 1942 р. в Харкові.