Орлик Пилип Степанович

Біографія

Пилип Орлик народився в с. Косута Ошмянського повіту на Віленщині. Походив з української шляхти. Його батько загинув у 1673 р. під час польсько-турецької війни у битві під Хотином.

Вважають, що початком освіти Пилипа Орлика було навчання в єзуїтській школі у Литві, а пізніше він навчався у Києво-Могилянській академії, яку закінчив у 1694 р.

Завдяки допомозі свого друга — відомого церковно-політичного діяча, письменника і філософа Стефана Яворського з 1700 р. П. Орлик починає працювати у Генеральній військовій канцелярії — спочатку канцеляристом, пізніше старшим канцеляристом, а згодом керуючим справами, де здібного молодого інтелігента і примітив гетьман Іван Мазепа. Саме йому П. Орлик присвятив свій панегірик "Алкід Російський" (1695). І. Мазепа хрестив сина П. Орлика Григіра, тобто вони були і в певних родинних стосунках.

З 1707 р. Пилип Орлик служить генеральним писарем Війська Запорозького і є найближчим помічником Івана Мазепи у його складній і важливій дипломатичній роботі. Авторитет П. Орлика серед політичних, громадських діячів був надто високий.

П. Орлик підтримав І. Мазепу під час відомих подій 1708—1709 pp. (поразка шведсько-українських військ під Полтавою).

Після смерті Івана Мазепи Петро І поставив гетьманом України Івана Скоропадського, але гетьманом було обрано в 1710 р. Пилипа Орлика. У день цих виборів було проголошено державну Конституцію, яка називалася "Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького".

До кінця свого життя П. Орлик перебував в еміграції, постійно намагаючись схилити Швецію, Туреччину до війни з Росією за визволення України. Він спробував разом з кошовим Костем Гордієнком здійснити похід запорожців і союзних їм татарських військ на Правобережну Україну, здобув при цьому Білу Церкву, дійшов аж до Фастова, але через зраду татар вимушений був відступити до Бендер.

Після невдалих спроб визволення України у 1714 р. разом зі своїми однодумцями Герциком, Мировичем, Войнаровським П. Орлик переїхав до Швеції, пізніше (1720) до Австрії, Чехії, а ще пізніше (1722—1734) до міста Салоніки (Греція).

Пилип Орлик помер у 1742 р. в Яссах (Молдова).

Як високоосвічена людина, справжній патріот України П. Орлик не лише робив відчайдушні спроби вирішити долю України як самостійної держави, пробував схилити до боротьби за таку державу монархів, зверхників інших держав, а й від усього серця переймався долею Україні щодо її конституційної розбудови. У своїй конституції, що отримала назву "Конституція Пилипа Орлика", він проводить ідею повної незалежності України від Польщі, Росії, визначає кордони України, права усіх верств її населення, формулює незалежне становище Запорозької Січі від Польщі і Росії.

Главою держави за "Конституцією Пилипа Орлика" має бути гетьман, поряд з яким повинна діяти Генеральна старшинська рада, яка не просто певною мірою обмежує владу гетьмана, а й своєрідним способом регулює його відносини з народом.

"Конституція Пилипа Орлика" була однією з найдемократичніших конституцій того часу, свідченням чого є швидке її визнання урядами Туреччини, Швеції. Спеціалісти вважають, що за своїми нормами і особливостями ця Конституція як акт республіканського спрямування на десятки років випередила ідеї Французької революції. Характерно, що після багатьох років поневірянь по чужих країнах, незадовго перед смертю Пилип Орлик — мудрий державець, філософ і патріот, творець першої української конституції — написав листа запорожцям, у якому нагадав про їхній святий і найперший обов'язок — боронити рідну землю.