Острозький Костянтин (Василь) Костянтинович

Біографія

Князь Острозький був останнім найвидатнішим представником могутнього князівського роду, нащадків Романа і Данила Галицьких. Народився в Турові. При народженні наречений Василем, але на честь батька назвав себе Костянтином. Володів великими маєтностями на Волині, Київщині, Поділлі та в Галичині. Обіймав ряд адміністративних посад, що відповідали його високому походженню. Зокрема, в 1550 р. його було призначено володимирським старостою і маршалком, тобто керівником війська Волинської землі, а з 1559 р. він отримав звання київського воєводи, на тривалий час перетворившись на володаря українського пограниччя або, як казали сучасники, "некоронованого короля Русі". Князь мав можливість у найкоротший строк виставити 15—20-тисячне військо, яке складалося з його власних бояр і потомственої шляхти. При княжому дворі постійно мешкало до двох тисяч шляхетних юнаків-слуг, які проходили тут рицарську виучку. Князь Костянтин вважався сучасниками одним з можливих претендентів на виборний королівський престол.

К. Острозький — одна з найвпливовіших політичних постатей того часу. Послідовно захищаючи українські політичні права, став одним із лідерів опозиції, яка не підтримувала укладання Люблінської унції 1569 р. Виступав за те, щоб Україна увійшла на рівних правах з Польщею і Литвою до нового федеративного державного об'єднання — Речі Посполитої. Підтримував зв'язки з козаччиною, хоча брав участь у придушенні козацького повстання під проводом К. Косинського і не підтримував повстання С. Наливайка (1594—1596).

Найяскравішу сторінку в біографії Костянтина Острозького становить його меценатська діяльність. За розпорядженням князя Острозького побудовано 600 церков, 20 монастирів, латинський костел, мечеть, синагогу.

Особливої уваги заслуговують освітні заходи князя, що розгорнулися з 70-х років XVI ст. Саме в цей час на його кошт засновуються соборні школи в Турові та Володимирі-Волинському, починає діяти школа при Києво-Печерському монастирі. Засновник першої у Східній Європі вищої школи — Острозької академії (бл. 1576—1580). В Академії вивчали граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, музику, астрономію, грецьку та латинську мови. За 47 років існування Академії з неї вийшли гетьман П. Конашевич-Сагайдачний, лідер церкви І. Борецький та ін. Найбільш здібних випускників Академії меценат князь Острозький за власний кошт посилав до освітніх закладів Європи для продовження навчання. В Острозі за ініціативою князя був створений гурток визначних діячів української культури: І. Вишенського, І. і М. Смотрицьких, Д. Наливайка та ін. Тож саме в Острозі був закладений механізм реального компромісу між східнослов'янськими просвітницькими традиціями і "латинською наукою", вперше введеною у практику православної освіти. Синтез "слов'яно-грецько-латинських" наук послужив прикладом для навчальних закладів, створюваних міщанськими братствами Львова, Києва й Луцька, тому Острозьку академію, улюблене дітище князя, можна по праву назвати фундаментом широкого оновлення національної освіти кінця XVI — початку XVII ст.

Одночасно з Академією в Острозі було закладено друкарню, в якій працював видатний східнослов'янський друкар І. Федоров. В Острозькій друкарні вперше в 1580 р. надруковано переклад повного тексту Біблії, яку почали називати Острозькою. Текст Біблії був виданий староукраїнською мовою. За словами М. Грушевського, князь на власний кошт "розіслав своїх людей... розшукувати грецькі тексти і слов'янські переклади, кілька років йшла робота над виправкою сього перекладу". У Москві Біблію надрукували лише в 1663 р. То був передрук з Острозької. А Острозька друкарня дала життя ще понад 20 виданням.

К. Острозький відіграв важливу роль у релігійному житті України. Не заперечуючи проти об'єднання католицької і православної церков, виступав за те, щоб справа унії розглядалася на церковному соборі, а не вирішувалася тільки вищим духовенством. У 1596 р. під час Берестейського церковного собору він очолив опозицію і виступив проти укладення Берестейської унії.

К. Острозький помер в Острозі.

Костянтин (Василь) Острозький увійшов в історію як видатний український політичний і культурний діяч, оборонець православної віри, людина, яка наблизила Україну до Європи.