Підвисоцький Володимир Валеріанович

Біографія

Володимир Валеріанович Підвисоцький народився в сім'ї обрусівшого польського дворянина. З восьми років навчається у Женевській класичній колегії, де з 1865 по 1867 р. вивчає іноземні мови. А після 1867 р. вступає до Житомирської гімназії, яку закінчує в 1877 р. із золотою медаллю. У цьому ж році поступає на медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. Основними дисциплінами, якими жваво цікавиться майбутній вчений, були анатомія, фізіологія, патологічна анатомія, гістологія, загальна патологія.

Свої перші дослідження В. Підвисоцький виконує під керівництвом Г. М. Мінха — видатного вченого, завідуючого кафедрою патологічної анатомії університету. Влітку 1884 р. Володимир Валеріанович бере участь в експедиції на Північний Кавказ під керівництвом Мінха для вивчення прокази. Одночасно він активно працює в лабораторії на кафедрі гістології під керівництвом П. І. Перемєжко. Саме тут В. Підвисоцький виконує досліди, що сформували у майбутньому його науковий світогляд.

Першою науковою працею Підвисоцького став студентський твір "Нові дані про будову підшлункової залози", де він показує свої результати вивчення ендокринного відділу підшлункової залози.

У 1882 р. В. Підвисоцький випускає у світ ще одну свою працю "Кефір (Бродило і лікувальний напій із молока корови)", яка одразу приносить молодому вченому велику популярність, а в майбутньому витримає ще п'ять видань.

Гарні знання іноземних мов давали змогу вченому спостерігати за роботою видатних іноземних учених. Він перекладає на російську мову працю Геккеля "Про поділ у природі", його брошури з натурфілософії, бере участь у перекладі "Історії європейської філософії" Вебера.

У 1878 р. Володимир Валеріановим бере участь у студентських заворушеннях, через що потрапляє під університетський суд. Цей факт раз і назавжди відвернув В. Підвисоцького від участі в політичних колізіях. А от випускні іспити він, з одних тільки йому відомих причин, їде здавати в Петербург, де отримує звання лікаря з відзнакою і право подавати до захисту дисертацію на ступінь доктора медицини. Влітку 1885 р. його було відряджено за кордон на стажування, але вже через рік він повертається в Росію. І вже через кілька місяців подає свою дисертацію до захисту на ступінь доктора медицини за назвою "Відродження печінкової тканини у ссавців тварин (експериментальне дослідження)", де найбільшу увагу приділяє питанню відродження залозистого епітелію. Після захисту В. Підвисоцький одразу їде в Петербург, щоб отримати там звання приват-доцента. Цього він домагається всього через півтора місяці після захисту докторської дисертації.

Далі він відбуває за кордон для продовження свого незакінченого відрядження. Спочатку працює в Мюнхені і займається клінічною медициною, а потім їде в Париж у лабораторію Л. Пастера. Таким чином, В. Підвисоцький зосереджує свою увагу на загальнобіологічному напрямі в загальній патології.

Після повернення в Київ у серпні 1888 р. В. Підвисоцький отримує звання приват-доцента Університету св. Володимира на кафедрі загальної патології і розпочинає педагогічну діяльність. Читає курс загальної патології, проводить практичні заняття зі студентами, читає необов'язковий курс бактеріології, а також формує свою наукову школу.

У 1892 р. виходить у світ перший том праці Підвисоцького "Основи загальної патології. Посібник до вивчення фізіології хвороб людини", в якому розглядає питання загальної нозології, загальної етіології, патології крові і кровообігу, лімфи і лімфообігу, патологічної фізіології крові, гістопатології, регенерації тканин і запалень. Другий том вийшов у 1894 р., в якому вчений розглядає два основних питання: термопатологія з вивченням процесу "лихоманка" та загальна патологія бактеріальних, пліснявих і спорових інфекційних хвороб.

Своїми науковими поглядами В. Підвисоцький уперше ввів мікробіологію у вітчизняну загальну патологію і дав класифікацію інфекційних хвороб. Одночасно він торкається питання запасних сил організму і стверджує, що органи людини ніколи не функціонують з максимальною силою, а тільки частково. Тобто в організмі є резервні, невикористовувані сили, які, у свою чергу, вчений поділяє на два види: готові і такі, що постійно формуються. Виходячи з цього В. Підвисоцький стверджує, що саме резервні сили відіграють величезну роль у функціонуванні організму під час хвороби.

Поряд з науковою діяльністю В. Підвисоцький не забуває і про науково-педагогічну роботу в університеті. В лабораторіях на кафедрі загальної патології зі студентами він досліджує багато цікавих проблем. Основними напрямами цієї роботи були традиційні експериментально-морфологічні та медико-біологічні дослідження в галузі бактеріології та імунології. Передусім він вивчає питання регенерації тканин. Результати досліджень викладає у працях "Про відродження тканини окремих залоз після поранення" (1886), "Закони відродження при нормальних і патологічних умовах" (1887). Вивчає питання патології печінки під час гострих отруєнь фосфором і миш'яком.

З 1889 р. В. Підвисоцький починає цікавитись питаннями онкології. У праці "Нові точки зору для обґрунтування теорії подразливості при виникненні раку та інших злоякісних пухлин" він пише про велике значення у процесі появи пухлини механічних, фізичних і хімічних подразників.

На початку 90-х років В. Підвисоцький починає дослідження з бактеріології, зокрема вивчає морфологію холерного вібріону і збудника сибірської язви. Досліди Підвисоцького показали, що бактерії "можуть під дією різноманітних умов навколишнього середовища змінювати свої розміри, обриси і навіть форми". В лабораторії Володимира Валеріановича в 1893 р. виконав дослідження холери на своєму організмі Д. К. Заболотний — видатний епідеміолог і бактеріолог.

В. Підвисоцький багато уваги приділяє літературно-просвітницькій діяльності. Обов'язково публікує окремими виданнями всі свої праці, навіть виступи на з'їздах і конференціях. У 1896 р. він розпочинає в Петербурзі випуск журналу "Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии". У ньому друкувались статті з питань патології, клінічної медицини і бактеріології; реферати з найновішими відомостями в галузі науково-практичної медицини; науково-критичні огляди актуальних медичних проблем; рецензії і відомості про нові книжки і праці; огляди зарубіжної медичної літератури.

Під час епідемії холери в 1892 р. В. Підвисоцький бере активну участь у пропаганді медичних знань і проведенні санітарно-гігієнічних заходів. А в 1894 р. створює Товариство боротьби із заразними хворобами в Києві.

У квітні 1900 р. В. Підвисоцький отримує посаду декана медичного факультету в Новоросійському університеті і переїздить до Одеси. За його безпосередньої участі в будівельній комісії нового факультету були споруджені будівлі анатомічного корпусу, медичних лабораторій, клінік, центральної амбулаторії, кафедрального корпусу.

1 вересня 1900 р. медичний факультет Новоросійського університету було відкрито, хоча частина корпусів ще будувалася. В цей час В. Підвисоцький займається активною організаційною діяльністю: формує штат професорів і викладачів. Починають діяти кафедри анатомії, медичної хімії, патологічної анатомії та фармакології, загальної патології, гістології та ембріології, оперативної хірургії і топографічної анатомії, часткової патології і терапії, діагностики з пропедевтичною клінікою, офтальмології (у майбутньому на цій кафедрі буде заснована всесвітньо відома Одеська офтальмологічна школа В. П. Філатова), гігієни, фармацевтичне відділення.

Викладачі медичного факультету з моменту його заснування входять до складу Новоросійського товариства природознавців і Медичного товариства при Новоросійському університеті. Під керівництвом В. В. Підвисоцького розпочинає свою наукову діяльність О. О. Богомолець — у майбутньому відомий патофізіолог, директор Інституту клінічної фізіології в Києві.

В Одесі Володимир Валеріанович продовжує видання журналу "Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии". Тут його було обрано головою Одеського бальнеологічного товариства.

У 1904 р. в Новоросійському університеті відбувся розкол на два протилежних, ворожнечо налаштованих один проти одного табори викладачів і студентів. Тому, коли в 1905 р. В. Підвисоцький отримує пропозицію переїхати до Петербурга і очолити Інститут експериментальної медицини, він погоджується і покидає Одесу.

Інститут експериментальної медицини працював у двох головних напрямах: розробка теоретичних питань медицини і вирішення практичних завдань з надання медичної допомоги населенню. Він складався з відділів бактеріології, експериментальної медицини, загальної патології (саме цим відділом завідував В. В. Підвисоцький).

У Петербурзі В. В. Підвисоцький не обмежується тільки організаційною діяльністю. Він активно займається науковою роботою: досліджує злоякісні новоутворення (рак) та етіологію і морфологію заразних хвороб. У 1909 р. вивчає питання хіміко-фізичного подразнення на етіологію новоутворення, а в 1910—1911 pp. — хіміотерапію раку.

Саме в Петербурзі остаточно формується наукова школа Підвисоцького, в якій він уміло поєднує вчених таких наукових напрямів, як патофізіологія, патологоанатомія, імунологія, бактеріологія та епідеміологія.

В. В. Підвисоцький помер 22 січня 1913 р. в Петербурзі від тяжкої грипозної пневмонії.