Підоплічко Іван Григорович

Біографія

Іван Григорович Підоплічко народився в сім'ї сільського столяра. Початкову освіту отримав у сільській школі, де навчався до 1917 р. Після її закінчення вступає до учительської семінарії, де навчається впродовж трьох років (1918—1921), а далі відвідує заняття на Вищих педагогічних курсах у Корсунь-Шевченківському з 1922 по 1924 р. Згодом він починає свою педагогічну і наукову діяльність — працює вчителем середньої школи та інструктором з боротьби із шкідниками сільського господарства в губернському земельному управлінні м. Києва.

Вищу освіту І. Підоплічко отримує в Ленінградському інституті прикладної зоології та фітопатології, де навчається з 1925 по 1927 р. Після закінчення стає спеціалістом вищої кваліфікації із захисту рослин. Одночасно працює на посаді асистента і спеціаліста відділу ентомології Київської сільськогосподарської дослідної станції та старшого асистента Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості. Активно працює в галузі науки — проводить дослідження і впровадження у практику нового погадкового методу вивчення дрібних ссавців за їх кістковими залишками у погадках сов та інших хижих птахів. Як результат досліджень вчений отримує дані щодо поширення дрібних ссавців та їх екології на території України і виділення серед них шкідливих груп. Публікує кілька статей і книжок, присвячених цьому питанню: Захист корисних птахів. — К., 1925; Про погадки // Листок боротьби з шкідниками. — 1925. — Ч. 6; Дослідження фауни ссавців за погадками птахів // Захист рослин. — 1928. — Вип. 3—4; Шкідливі гризуни Правобережного Лісостепу та значення окремих груп у сільському господарстві. — К., 1930; До вивчення звірів-землериїв та їх кротовин // Четвертинний період. — 1931. — Вип. 3; Посібник з використання цукрорадгоспами і цукрозаводами боротьби з гризунами в приміщеннях, кагатах і скиртах. — X.; К., 1932 та ін.

У період з 1931 по 1935 р. І. Г. Підоплічко закінчує дві аспірантури — при Українському науково-дослідному інституті геології ВУАН (спеціальність — палеонтологія і стратиграфія) та при Інституті зоології і біології ВУАН (спеціальність — палеонтологія), після чого відразу захищає кандидатську дисертацію на тему "Походження сучасної фауни ссавців УРСР". Ступінь кандидата біологічних наук дав змогу Івану Григоровичу створити і очолити групу палеозоологів в Інституті зоології та біології ВУАН. Одночасно з 1934 по 1941 р. він працює на посаді старшого наукового співробітника Інституту археології АН УРСР. А в 1939 р. він стає доцентом кафедри палеонтології та кафедри історичної геології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.

Під час Великої Вітчизняної війни Іван Григорович зі зброєю в руках захищав рідну Батьківщину і пройшов важкий шлях до перемоги від Сталінграда до Берліна. Після закінчення війни І. Г. Підоплічко активно продовжує свою наукову діяльність в Інституті археології, у Київському університеті та в улюбленому відділі палеозоології.

У 1950 р. захистив докторську дисертацію на тему "Загальні риси історії четвертинної фауни Європейської частини СРСР". А вже через два роки стає проректором з наукової роботи в Київському університеті; з 1952 по 1959 р. — професор кафедри історичної геології.

Робота Івана Григоровича в Інституті зоології та біології ВУАН під час керування невеличкою групою палеозоологів з часом переросла в завідування відділом палеозоології (з 1947 р.). У 1955—1957 рр. учений займає посаду заступника директора з наукової частини, а з 1965 по 1973 р. — посаду директора Інституту зоології АН УРСР. З 1973 р. — завідуючий Палеонтологічним музеєм та директор Центрального науково-природничого музею АН УРСР.

Одночасно з 1966 по 1970 р. І. Підоплічко — академік-секретар Відділення загальної біології, член Президії АН УРСР, а з 1958 по 1967 р. — заступник головного редактора Української Радянської Енциклопедії.

Наукова спадщина І. Г. Підоплічка величезна і заслуговує на детальну увагу. Її можна поділити на кілька галузей, основною з яких, звичайно, є зоологія. Окрім вищезгаданих праць у цій галузі, вчений здійснив кілька важливих досліджень у галузі систематики окремих груп і всього класу ссавців загалом, а також походження свійських тварин. Під його керівництвом видавалась 40-томна серія "Фауна України" (з 1956 p.); відбувалось редагування журналу "Вісник зоології" (з 1967 р.) та збірників "Викопні фауни України і суміжних територій" (1962) і "Природна обстановка і фауни минулого" (1963—1975).

Дослідження у галузі викопної фауни були тісно пов'язані з вивченням кісткових залишків, які були знайдені в палеологічних та археологічних експедиціях. Тому з упевненістю можна сказати, що археологія — друга важлива галузь наукової діяльності вченого. За тривалий час своєї археологічної та палеонтологічної діяльності І. Г. Підоплічко дослідив понад 25 тис. кісток різних тварин, а відомості досліджень виклав у двотомній праці "Матеріали до вивчення минулих фаун УРСР" (1938, 1956). Утворення окремого напряму в науці — археологічної палеонтології почалося з першої праці І. Підоплічка "Гризуни та хижаки з розкопин у с. Журавці Прилуцької округи", яку він написав у результаті досліджень матеріалів під час розкопок Журавської пізньопалеотичної стоянки на Чернігівщині. Пізніше І. Г. Підоплічко створить українську школу палеозоологів.

У 30-ті роки Іван Григорович бере участь у багатьох археологічних експедиціях, а з 1935 р. починає власні дослідження, які будує на комплексному підході до вивчення об'єктів. Окрім отриманих матеріалів вивчає геологічні умови залягання культурного прошарку і палеогеографію місцевості, склад і характер фауністичних рослинних залишків, знаряддя праці і техніку їх виготовлення, господарство і побут мешканців стародавніх поселень.

Післявоєнний період у дослідженнях палеолітичних пам'яток І. Г. Підоплічка увійшов до світової наукової історії представленням предметних реконструкцій таких пізньопалеотичних осель, що були збудовані з кісток великих тварин, зокрема мамонта. Це відкриття Івана Григоровича отримало всесвітнє визнання.

Ще одним важливим науковим напрямом у діяльності Підоплічка було створення теорії антигляціалізму — стверджування факту відсутності у минулому льодовикового періоду. Докази, які були представлені на основі глибоких археологічних досліджень знайдених фауністичних залишків, учений виклав у чотиритомній праці "Про льодовиковий період" (К., 1946—1956). І. Г. Підоплічко стверджував, що в історії існування Землі ніколи не було періоду, коли Земля була б вкрита шаром льоду. Те, що вчені називали льодовиковим періодом, зводиться до широкого похолодання у Східній Європі в палеолітичному періоді. Звичайно, ця теорія не була одразу сприйнята вченим світом, хоча з часом отримала багато послідовників і посіла вже сьогодні певне місце серед основних теорій для пояснення змін природних умов в антропогені. З цього питання у науковій літературі відомі праці вченого "Про клімати і ландшафти минулого" (3 томи, 1952—1959) та серія "Природна обстановка і фауни минулого" (1963—1975).

Варто відзначити і таке надбання Івана Григоровича, як колагеновий метод визначення геологічного віку кісток антропогенової епохи, який вчений детально розробив і глибоко обґрунтував на врахування поступового зникнення залишків органічної речовини (колагену). Завдяки цьому методу можна досліджувати практично необмежену кількість зразків — викопних кісток різного віку, за рахунок чого стало можливим робити потрібну кількість аналізів для перевірки достовірності показників. З цього питання є така цікава праця вченого, як "Новий метод визначення геологічного віку викопних кісток четвертинної системи" (К., 1952).

У процесі дослідження фауни минулого України І. Г. Підоплічко отримав змогу довести значну роль антропічних факторів у процесі зникнення великих тварин антропогену (мамонт, північний олень, волохатий носоріг).

Цікавило також ученого і питання походження тварин, а саме територія і природні умови виділення людини з тваринного світу. Він вважав, що цей процес відбувався на території Великого Середземномор'я. Також Івану Григоровичу належить кілька схем стосовно розвитку життя на землі та походження людини з реконструкціями давніх ландшафтів (див., наприклад: "Коротка історія Землі", 1958).

З 1956 по 1964 р. Іван Григорович керує групою антропології Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Одночасно очолює Комісію з охорони природи АН УРСР та обіймає посаду заступника голови президії Республіканської ради Товариства охорони природи. Як добрий історик науки він був одним із наукових керівників під час видання "Історії Академії наук УРСР", яка побачила світ у 1967 р.

Він був також ініціатором створення і керівником (1964—1975) Центрального науково-природничого музею АН УРСР.

І. Г. Підоплічко помер 20 червня 1975 р. в Києві.