Потебня Олександр Опанасович

Біографія

Видатний син українського народу Олександр Опанасович Потебня — член-кореспондент Петербурзької Академії наук з 1875 p., засновник психологічного напряму у вітчизняному мовознавстві. Один із найвидатніших філологів нашої країни і всього слов'янства. У вітчизняній лінгвістичній науці він залишається славетним представником філософського напряму. Це був мислитель, який від явищ мови піднімався до вищих питань філософії, поезії, мистецтва, історії і суспільного життя. Визначними особливостями його розуму були здатність підноситися над частковим, уміння зводити одиничне до загального.

Його увагу привертали питання лінгвістики, етнографії, народної творчості, теорії літератури. Та передусім він був лінгвістом. Основні його праці присвячені дослідженню актуальних для свого часу проблем науки про мову. Описова та історична фонетика, теоретична й порівняльно-історична морфологія, порівняльно-історичний синтаксис, діалектологія, етимологія, семасіологія, мова художньої літератури, проблеми загального мовознавства (питання походження мови, співвідношення мови та мислення, мова і нація, мова та мистецтво) — ось ті сфери лінгвістичної науки, теоретичному піднесенню яких сприяли праці Потебні, в історії розвитку яких він залишив глибокий слід. Поряд з теоретичними проблемами мовознавства, фольклористики, етнографії вчений приділяв багато уваги опрацюванню важливих питань теорії літератури. Спираючись на досягнення культурно-історичного і порівняльно-історичного методів вивчення мовного мистецтва, він створив принципово новий історико-філологічний метод дослідження художньої творчості. Характерними особливостями цього методу є глибокий історизм у підході до явищ духовної діяльності, до мислення, мови, фольклору, літератури. Осмислюючи специфічні особливості мистецтва слова, його внутрішні закони, вчений розглядав їх у широкому контексті загальних закономірностей розвитку людської культури.

Деякі теоретичні положення вчення Потебні про художню мову розвинули В. В. Виноградов, Ю. Б. Тинянов, М. М. Бахтін та інші видатні радянські філологи. На зламі XX—XXI ст. посилився інтерес до Потебні як теоретика літератури. Його теорія образності, вчення про поетичне мислення, специфіку художньої діяльності привертають в нашій країні і за її межами пильну увагу теоретиків літератури, естетиків, мистецтвознавців, психологів, соціологів, зокрема тих, що вивчають соціальну психологію й теорію комунікацій. Концептуальні ідеї автора "Из записок по теории словесности!" зберігають науково-творчу продуктивність і в наші дні. Не випадково його теоретичні положення та гіпотези дедалі активніше запроваджуються до наукового вжитку сучасного літературознавства.

Наукова діяльність О. О. Потебні відіграла винятково важливу роль в розвитку слов'янської та світової філологічної науки. Він створив глибоку і діалектичну за своєю сутністю та перспективою філологічну концепцію. Учений підійшов до мови і поетичної творчості як до діяльності, зумів показати їх у русі від минулого до сучасного та майбутнього і водночас побачив їх конкретну своєрідність, системно-типологічні принципи в кожній точці руху. Він зумів використати такі методи дослідження мови та поетичної творчості, що по-справжньому почали розроблятися лише у XX ст. При цьому наукові концепції Потебні спираються на глибоку народність і справжній демократизм у підході до мови та літератури.

Великі заслуги має О. О. Потебня і в історії слов'янської культури. Його дослідження будувалися не лише на українському й російському мовному та поетичному матеріалі, а й на зразках культури всіх слов'янських народів. Опрацювавши багато фактів, учений висловив глибокі думки про єдність і духовну спорідненість слов'янських культур. Він послідовно боровся проти недооцінки культури слов'янства, доводив, що у своїх початках вона не менш змістовна й поетично довершена, багата духовно, ніж культура давніх греків, германців та інших народів.

Філолог і філософ широкого кола інтересів у галузі лінгвістики, етнографії, фольклору, літературознавства, психології О. О. Потебня володів рідкісним обдарованням наукового передбачення. Розроблені ним концептуальні гіпотези до нашого часу суттєво впливають на розвиток філологічної думки, сприяють розв'язанню її актуальних проблем.

О. О. Потебня створив праці із загального мовознавства, граматики, фонетики, семантики, діалектології тощо. Основні з них "Мысль и язык" (1862), "Из записок по русской грамматике" (т. 1—2, 1874; т. 3, 1899; т. 4, 1941). Остання праця базується на даних з української мови. У багатьох працях О. О. Потебня розробляв питання української мови. Він досліджував психологію мовно-художньої творчості. Є творцем лінгвістичної поетики. Йому також належать праці з фольклору та етнографії ("О некоторых символах в славянской народной поэзии", 1860; "Объяснения малорусских и сродних народных песен", т. 1—2, 1883—1887 та ін.). За його редакцією видавалися твори Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, I. Манжури. Постійно зростає інтерес до наукової спадщини вченого. Пильне вивчення її триває й далі.

О. О. Потебня — постать надзвичайна і за моральними якостями. Його шанували як людину щонайвищої чесності, непохитної прямоти і цілковитої щирості переконань, правил і вчинків.