Пузанов Іван Іванович

Біографія

Іван Іванович Пузанов народився 12 квітня 1885 р. в місті Курськ (Росія). У 1904 р. закінчив Курську класичну гімназію і поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Московського університету. В 1906—1907 pp. Іван Іванович був у відрядженні для поповнення своїх знань за кордоном, де слухав лекції з фізики, хімії, ботаніки, геології в Лейпцизькому і Гейдельберзькому університетах. Примітним є те, що вже у студентські роки Іван Пузанов багато подорожує. Він здійснив екскурсію до гірської Швейцарії, пройшов гідробіологічний практикум на Севастопольській біологічній станції, брав участь в подорожах уздовж берегів Криму, по Єгипту і Судану, вивчав фауну коралових рифів Червоного моря.

Закінчивши в 1911 р. Московський університет, він знову багато подорожує — спочатку їде до Криму і на Кавказ, а потім у Японію, на острів Цейлон, півострів Малакку. Тут він зібрав цінні колекції з фауни для музею Академії наук. Його працю "Нариси північно-східного Судану" Московське товариство любителів природознавства, антропології і етнографії відзначило срібною медаллю (1912).

Перед Першою світовою війною Іван Іванович побував у Німеччині, Італії, Франції, працював на біологічних станціях у Вілла-Франці і Неаполі. Великий вплив на нього справило спілкування з найближчим сподвижником Ч. Дарвіна — Ернстом Геккелем, а також дружба з багатьма видатними російськими та українськими вченими — П. П. Сушкіним, М. О. Мензбіром, В. В. Лункевичем, Д. К. Третьяковим, О. М. Сєверцовим, а також І. І. Шмальгаузеном, О. О. Браунером та ін.

Після складання магістерських екзаменів І. І. Пузанов був залишений для праці в Московському університеті, а 20 листопада 1915 р., як вважав сам вчений, стало початком його наукової діяльності. Однак Перша світова війна, що розпочалася невдовзі, завадила цій роботі — І. І. Пузанов був мобілізований в армію і служив синоптиком на Чорноморській військово-метеорологічній станції в м. Севастополь до 1917 р. Демобілізувавшись з армії, Іван Іванович почав працювати у Криму в Таврійському університеті, який спочатку знаходився в Ялті, а потім — в Сімферополі до 1933 р. Тут йому було присвоєно ступінь доктора біологічних наук без захисту дисертації за проведену велику наукову і організаційно-суспільну роботу.

З 1933 по 1946 р. І. І. Пузанов завідує кафедрою зоології хребетних Горьківського університету, а після пропозиції академіка Д. К. Третьякова завідувати кафедрою зоології хребетних в Одеському університеті І. І. Пузанов переїжджає на південь. Тут він читає блискучі лекції, що викликали незмінний інтерес у студентської аудиторії. Вражає те, що навіть у дні відпочинку Іван Іванович подорожував околицями Одеси, берегами моря і лиманів разом зі студентами. Ставши співробітником Зообіологічного науково-дослідницького інституту при Одеському університеті, він очолив його сектор зоології і впродовж усього двох років детально обстежив фауну найтиповіших полезахисних лісосмуг Одещини, визначив господарче значення цієї фауни.

Незабаром кафедра зоології хребетних Одеського університету була передана у ведення морської біологічної станції цього ж університету. Це визначило спрямованість досліджень І. І. Пузанова — він займається комплексним вивченням лиманів північно-західного Причорномор'я (Шаболотського, Дністровського і Нижнього Дністра). Він також організував експериментальне зариблення Хаджибейського лиману мальками кефалі, вивчав умови розмноження риб у північно-західній частині Чорного моря.

Заслугою І. І. Пузанова було й те, що він був першим серед небагатьох учених у країні, які починали читати курс охорони природи для студентів-біологів. Він ґрунтовно висвітлив історію питання, сучасний стан справи охорони природи в нашій країні і за кордоном. І. І. Пузанова дуже цікавили питання історії Чорного моря, формування його фауни в минулому і теперішньому, умови його існування і раціонального використання. Варто відзначити книгу І. І. Пузанова "Зоогеографія", найкращу зі зведень і навчальних посібників на той час. У ній він поряд із зоогеографією суші достатньо повно охарактеризував фауністичне розчленування Світового океану. Він підготував і надрукував кілька статей із зоогеографії у Великій Радянській Енциклопедії. Його також цікавили загальні проблеми біології і зоології, історії науки. В його науковій спадщині поряд з ювілейними статтями, некрологами є поглиблені розробки наукових біографій зарубіжних і вітчизняних біологів — Ж. Ламарка, Ч. Дарвіна, М. М. Міклухо-Маклая, А. Уоллеса, О. О. Ковалевського, І. І. Мечнікова, О. Д. Нордмана, О. О. Браунера, М. І. Андрусова, М. О. Мензбіра, В. В. Лункевича та ін. Усе це поставило І. І. Пузанова в ряд провідних істориків біологічної науки. Необхідно особливо відзначити праці ученого на захист учення Дарвіна. Він активно виступав проти перекручення догматиками і прибічниками "творчого дарвінізму" основних дарвінівських положень у 50-ті роки XX ст.

І. І. Пузанов — автор низки науково-популярних праць, із захопленням займався популяризацією наукових знань, виступаючи з публічними лекціями з актуальних питань загальної біології, зоології і охорони природи. Загалом Іван Іванович був натуралістом у найширшому значенні. Враховуючи його видатні заслуги в розвитку вітчизняної науки, у підготовці наукових кадрів і спеціалістів для народного господарства, а також у зв'язку зі сторіччям Одеського університету, йому було присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки Української РСР.

І. І. Пузанов — талановитий письменник і поет. У своїх віршах він оспівував природу нашої країни. Особливої уваги заслуговує вірш "Ранок в лісі", де він образно уявляє пробудження лісової природи. В усій літературній спадщині Івана Івановича відчуваються чітка громадянська позиція і патріотизм. Особливо багато віршів він написав, коли був вражений відвідуванням якогось музею чи виставки.

Опублікована науково-літературна спадщина І. І. Пузанова свідчить про великий талант дослідника, про надзвичайну широту його наукових інтересів. "Його багатогранний талант буквально дивував в науково-педагогічній, суспільно-політичній діяльності і на літературному полі діяльності. І ми всі цінували і любили Івана Івановича і завжди прагнули до невичерпного, глибокого джерела його знань, щоб отримати відповідь на хвилююче нас питання, щоб задовольнити потребу в знаннях", — так сказала А. С. Чернишенко, співробітниця І. І. Пузанова по Одеському університету на меморіальному засіданні 15 лютого 1971 р. в Московському товаристві дослідників природи, присвяченому пам'яті І. І. Пузанова.

Природа наділила Івана Івановича надзвичайними людськими якостями — величезною працездатністю, невтомною енергією, широкою ерудицією. Чудове знання фактів робило творчі побудови вченого переконливими. Він створив школу вітчизняних біологів, серед яких було багато докторів наук, професорів — І. Я. Поляков, Я. Я. Цееб, С. Л. Делямуре, С. Я. Залкінд та ін.

Особиста привабливість І. І. Пузанова привертала до нього молодь. Він завжди доброзичливо ставився до людей, активно підтримував тих, хто виявляв інтерес і мав здібності до наукової роботи. Дослідження і створені ним теорії, його плідні наукові експедиції по всьому світу, блискуче керівництво науковими кафедрами, велика організаційна діяльність — усі ці здобутки залишаться в пам'яті вдячних нащадків.