Сукачов Володимир Миколайович

Біографія

Володимир Миколайович Сукачов народився 7 червня 1880 р. в с. Олександрівка Харківської губернії в сім'ї агронома. Микола Павлович Сукачов так казав про сина: "Володя — це справжній аристократ розуму". Цю тонко підмічену якість Володимир Миколайович проніс через усе своє життя. Він прожив майже 87 років і творчо працював аж до смерті. Його батько, захоплений ідеєю народництва, прожив усе життя в селі. Ось чому все дитинство Володимира пройшло в Харківській губернії, природу якої він дуже любив.

З 1890 по 1898 р. В. Сукачов навчався у Харкові в реальному училищі. Впродовж усіх цих років він постійно приїздив до батьківської оселі і вже тоді його приваблювало вивчення сільськогосподарських рослин та їх хвороб. Володимир Миколайович розповідав, що він мріяв отримати університетську освіту. Але в той час "реальна" середня освіта не давала права поступити до університету. Тому він обрав Петербурзький лісовий інститут, де ботаніці і лісовій рослинності приділялося найбільше уваги і де в той час професорський склад був дуже представницьким. У ньому викладали Г. Ф. Морозов, П. С. Косович, І. П. Бородін, М. О. Холодковський та ін.

Студентські роки (1898—1902) відіграли особливу роль у формуванні світогляду майбутнього вченого. Вже у ці роки він опублікував вісім наукових праць про рослинність степів і хвороби культурних рослин. Тут В. Сукачов остаточно обрав ботаніку (в широкому розумінні) для подальшої наукової діяльності. З роками його інтереси розширювались і охоплювали все більше і більше коло наук, які його цікавили. У 1902 р. за наукове дослідження "Нарис рослинності південно-східної частини Курської губернії" йому було присуджено Золоту медаль Лісового інституту.

Після закінчення Лісового інституту у 1902 р. Володимира Миколайовича залишають асистентом на кафедрі ботаніки. Так почалася самостійна науково-педагогічна діяльність молодого, але вже серйозного вченого-ботаніка і лісовика. Все наступне життя і наукова діяльність В. Сукачова чітко поділяється на два періоди: Ленінградський (1903—1941) і Московський (1944—1967). Роки евакуації (1941—1944) вчений провів у Свердловську, де керував кафедрою біологічних наук в Уральському лісотехнічному інституті.

Ленінградський період розпочався з досліджень у 1903—1904 pp. Бузулукського соснового бору, що в Самарській губернії, та Брянських лісів, їх результати стали основою нового курсу "Географічне поширення деревних порід". Цей курс Володимир Миколайович почав читати лише з 1906 p., після його стажування з лісівництва у Німеччині. Власне цим і було започатковано новий напрям в ботаніці — географічний. Вже значно пізніше цей напрям отримав визнання як самостійна наука — геоботаніка, а В. Сукачов став одним з її засновників.

З Лісовим інститутом Ленінграда (пізніше — Лісогосподарською академією ім. С. М. Кірова) В. Сукачов був пов'язаний до 1941 p., тобто до евакуації його з Ленінграда. І після закінчення війни він якийсь час читав лекції в Лісотехнічній академії. Тут він багато років був завідувачем кафедри систематики рослин і дендрології, деканом лісогосподарського факультету, а впродовж двох навчальних років (1936—1938) одночасно виконував обов'язки директора і заступника директора з науково-навчальної частини.

Ленінградський період життя вченого характеризується плідною педагогічною і багатогранною науковою діяльністю. Особливо багато він зробив для вивчення рослинності луків, боліт і лісів країни. В цей, так званий лісовий період В. Сукачов здійснював експедиційне вивчення рослинності і лісів колишньої Псковської губернії, Північного Уралу і тундри, Забайкалля і Якутії, хребтів, що оточують о. Байкал, Тянь-Шань, Новгородської області. Крім того, він вивчав рослинність луків і цим започаткував організацію відділу прикладної ботаніки Новгородської обласної дослідної сільськогосподарської станції. Пізніше вчений досліджував рослинність Кольського півострова, колишньої В'ятської губернії, Асканії-Нової і Криму в Україні. Досліджував також піски Дону і його приток, хребта Хамар-Дабан, типи лісів Бузулукського бору, відтак рослинність Прибайкалля, ліси Чорноморського узбережжя Кавказу, здійснював палеоботанічні дослідження в Західному Сибіру. Він організовував стаціонарні дослідження рослинності і середовища її існування в заповіднику "Ліс на Ворсклі", вивчав рослинність Алтаю, типи лісів і озерних покладів сапропелю на Уралі. Всі ці дослідження здійснювалися майже до 1944 p., аж до переїзду із Свердловська до Москви.

Поряд з такою насиченою науковою діяльністю в Ленінградському періоді В. Сукачов вів значну педагогічну роботу. Вже у 1907 р. він читав лекції з систематики рослин на Кам'яноострівських сільськогосподарських курсах (Петербург); у 1911 р. — на Вищих географічних і Стебутовських Вищих жіночих сільськогосподарських курсах. З 1912 р. Володимир Миколайович зв'язує свою наукову діяльність з Ботанічним музеєм, який згодом перетворився в Ботанічний інститут Академії наук СРСР, де обіймав різні посади.

У 1918—1925 pp. В. Сукачов — професор Географічного інституту, а в 1925—1941 pp. після злиття цього інституту з Ленінградським державним університетом він увійшов до складу професури університету і керував кафедрою геоботаніки.

З 1924 по 1926 р. В. Сукачов був завідувачем акліматизаційного відділу Головного Ботанічного саду АН СРСР, а з 1931 по 1933 р. — завідувачем відділу геоботаніки Ботанічного інституту АН СРСР у Ленінграді. В ті ж роки вченого залучають до наукових досліджень в Управлінні лісами Наркомзему РРФСР. Як пересвідчуємося, коло обов'язків В. М. Сукачова у Ленінградський період було широким, однак все ж основою залишалася Лісотехнічна академія.

У 1920 р. В. М. Сукачов стає членом-кореспондентом АН СРСР, а в 1927 р. його обрано членом-кореспондентом Чехословацької земельної академії і Польського ботанічного товариства. З 1930 р. — він член Шведського фітогеографічного товариства. У 1934 р. йому присуджується науковий ступінь доктора біологічних наук без захисту дисертації. З 1935 по 1947 р. він організовує і здійснює наукові дослідження в заповіднику Ленінградського університету "Ліс на Ворсклі".

У 1940 р. В. М. Сукачов стає членом Ради Всесоюзного географічного товариства. В цей час йому присуджується Мала срібна медаль, Велика медаль ім. М. М. Пржевальського, а також найвища нагорода — Велика золота медаль Всесоюзного географічного товариства.

До 60 років свого життя В. М. Сукачов створив кілька видатних монографій з фітоценології, болотознавства, палінології. Він — родоначальник експериментальних досліджень взаємовідносин рослин, динаміки лукових та інших рослинних формацій. З його іменем пов'язано становлення досліджень життя лісу, з охопленням усіх компонентів, що створюють лісову обстановку. Вчений розглядає ліс як складне географічне утворення.

У 1943 р. В. М. Сукачова обирають дійсним членом Академії наук СРСР. А в 1944 р. починається його ще більш активна і насичена наукова, науково-організаційна і педагогічна діяльність — московський період.

Безперечно, видатний біолог і географ В. М. Сукачов збагатив оригінальними працями і методами досліджень такі галузі природничої науки: лісознавство, ґрунтознавство, четвертинну геологію, селекцію та ін. Однак найбільшим його досягненням було створення нового наукового напряму — біогеоценотичного. Це сталося тому, що Володимир Миколайович проаналізував досягнення в розвитку біологічних і біокосних наук, а також успіхи і прорахунки засвоєння природних ресурсів країни. Подальший напрям оснований на аналітичному і системному аналізах біологічних і абіотичних процесів у їх взаємозв'язку, взаємообумовленості і сумісності функціонування біогеоценозів. Результуючою ланкою такої оцінки функціонування біогеоценозів прийняті відмінності в біогеохімічному обміні речовиною і енергією між всіма компонентами, які складають біогеоценози, між окремими їх типами, спрямованими на вияв природних змін і негативних порушень їх діяльності під впливом людини.

У цьому вченні В. М. Сукачов об'єднав досягнення наук двох століть: XIX — золотого століття натурфілософії і XX — з його революційним діалектично-матеріалістичним пізнанням природи і суспільства, із соціальними запитами його у підходах до освоєння природних багатств. Необхідність такого напряму у вивченні природних процесів уперше помітили В. В. Докучаєв і В. І. Вернадський. Володимир Миколайович почав їх здійснення. Ним уперше розпочато вивчення ролі взаємодій між живими і косними її учасниками.

Як біолог-теоретик В. М. Сукачов сформувався під впливом еволюційних ідей Ч. Дарвіна про походження видів у їх боротьбі за існування. Він — один з яскравих і талановитих прихильників учення Ч. Дарвіна. Його ідеями просякнутий і розвинений фітоценотичний напрям в генезі і географії рослинного покриву. Принциповість у розв'язанні наукових проблем визначила самобутність і оригінальність праць В. М. Сукачова. Цьому сприяли його величезна ерудиція і енциклопедичність. Він, крім усього, володів захоплюючою працездатністю при проведенні всіх етапів наукових досліджень, включаючи експериментальні.

В. М. Сукачов створив оригінальне вчення про типи лісів та їх класифікацію. Своїми підходами до розв'язання народногосподарських проблем він збагатив лісівництво і полезахисне землеробство. Своїми капітальними працями і навчальними посібниками він зробив величезний внесок у розвиток дендрології, фітоценології, болотознавства, біогеоценології і багатьох інших наук. Його праці і сьогодні використовують вчені і практики.

Московський період науково-громадської діяльності В. М. Сукачова почався в 1944 р. обранням його завідувачем кафедрою дендрології Московського лісотехнічного інституту і біогеографії географічного факультету МГУ (до 1948 p.); призначенням науковим керівником Південно-Киргизької експедиції для вивчення горіхових лісів, а відтак він обирається Загальними зборами АН СРСР директором Інституту лісу АН СРСР. Такі високі і різноманітні за своїм напрямом доручення, надані В. М. Сукачову, підтверджують його високу наукову і громадську авторитетність. У Москві Володимир Миколайович працював аж до своєї смерті — 7 лютого 1967 р. Похований на Введенському кладовищі.