Федькович Юрій (Осип) Адальбертович

Біографія

Юрій Федькович народився в с. Сторонець-Путилів (нині м. Путила Чернівецької області). Син спольщеного управителя поміщицьких маєтків Адальберта Гординського де Федьковича та Анни з дому православного священика Ганіцького. Хрещений за латинським обрядом, одержав ім'я Осип Домінік, але у зрілому віці, перейшовши у православ'я, став Юрієм. Виховувався в атмосфері давнього гуцульського села, зачарований піснями й казками сестри Марії.

Початкову освіту майбутній письменник здобував у с. Киселиці, де його дід по материнській лінії Іван Ганіцький тримав приватних учителів для своїх дітей.

У 1846—1848 pp. Ю. Федькович навчався в Чернівецькій німецькій нижній реальній школі. На цьому його офіційна освіта закінчилася — почалася тривала й наполеглива самоосвіта.

Революційні події 1848 р. змусили австрійського цісаря скасувати кріпацтво. Батько Ю. Федьковича втратив посаду управителя поміщицьким маєтком, переїхав у Чернівці, а сам Юрій повернувся до матері в Путилу. Потім він разом зі старшим братом подався до Молдавії, де жив до літа 1852 р.

У 1852 р. під тиском батька став рекрутом в австрійській армії, згодом, склавши відповідний іспит, був переведений у кандидати на офіцери — спочатку в кадети, у 1854 р. — в капрали, у 1855 р. — у фельдфебелі.

Пережиті події у війську стали для нього згодом значущим художнім матеріалом.

Під час австро-італо-французької війни Ю. Федькович отримав звання обер-лейтенанта. Після закінчення війни військовий підрозділ, де служив Ю. Федькович, був відправлений до Чернівців, де перебував до лютого 1861 р.

Чернівецька пора (1859—1861) примітна входженням молодого письменника у коло української інтелігенції. Результатом цього стала публікація перших українських віршів Юрія Федьковича у брошурі «Слово на слово до редактора "Слова"» (1861).

У березні 1861 р. Ю. Федькович із військовою частиною залишив Чернівці і подався до Трансільванії. У вільні від муштри години Ю. Федькович навчав солдатів грамоти, читав і давав їм самим читати надіслані йому книги.

У січні 1863 р. Ю. Федькович дуже застудився, почалося запалення легенів. У березні того ж року з величезними труднощами, відслуживши понад 10 років, домігся, щоб його за станом здоров'я звільнили від армійської служби. Після звільнення він приїхав до рідної Путили, де жив до літа 1871 р.

Письменник підтримував особливі стосунки із селянами, тривалий час виступав оборонцем їхніх інтересів у так званому сервітутному процесі, який тривав з 1864 до 1870 р. Ю. Федькович, виявивши велику винахідливість та мужність, вийшов переможцем у судовій тяжбі — 16 громад Вижницького повіту повернули собі ліси та пасовиська, які після скасування кріпацтва поміщики прибрали до своїх рук. У 1866 р. громада Путили обрала його війтом (сільським старостою). На цій посаді він перебував п'ять років. У 1867 р. його кандидатура була висунута навіть у депутати крайового сейму, але урядові кола не допустили обрання Ю. Федьковича.

Хоч домашнє господарство й громадські обов'язки забирали багато часу й сил, Ю. Федькович знаходив можливість для самоосвіти та для писання нових творів. Він виявляв великий інтерес до фольклору, цікавився творчістю О. Пушкіна та М. Лєрмонтова, польського поета Ю. Словацького, німецького прозаїка Б. Ауербаха та ін. У 1865 р. видав у Чернівцях збірку віршів німецькою мовою, поезії українською мовою, завершив поему "Дезертир", розпочав написання трагедії "Довбуш". Для народних шкіл створив "Буквар", написаний народною мовою і не прийнятим тоді ще на Буковині фонетичним правописом. Але чернівецька православна консисторія відхилила цю книжку. Спроби видати її у Галичині, а згодом і у Відні також не мали успіху. В кінці 1867 — на початку 1868 р. в Коломиї вийшли у світ три випуски "Поезій" Ю. Федьковича.

За пропозицією буковинської краєвої шкільної ради 31 серпня 1869 р. Ю. Федькович був призначений інспектором шкіл Вижницького повіту. Залишаючись і далі війтом у своєму селі, він три роки сумлінно виконував інспекторські обов'язки і своїми вимогами й турботами про стан народної освіти випереджував своїх сучасників на Буковині на цілі десятиліття.

Його переслідували, на нього посилали доноси, доводячи до відома краєвої ради те, що Ю. Федькович сторониться ліпшого товариства і спілкується тільки з "найпростішою голотою". Через це довелося йому відмовитися від виконання інспекторських обов'язків.

Влітку 1872 р. на запрошення товариства "Просвіта" Ю. Федькович переїхав до Львова, щоб обійняти посаду редактора видавництва популярних книжок для народу. Але вже в серпні 1873 р. він залишив Львів та повернувся в рідні Карпати. Згодом, згадуючи про свою роботу в "Просвіті", він напише М. Драгоманову, що у Львові "чотирнадцять чорних місяців перебув, щоб, розчарований до краю, під рідну стріху вернути".

Після повернення зі Львова намагання Ю. Федьковича знайти вдома якусь службу виявилися марними. Переборюючи тяжкий моральний стан і значну матеріальну скруту, він напружено працював над давно задуманою трагедією "Довбуш", але вона не додала слави авторові. У цей час з'явився і цикл його сумних віршів "Дикі думи".

У 1876 р. в Києві вийшли "Повісті Осипа Федьковича" з передмовою М. Драгоманова. За фольклористичну діяльність письменника обрали членом Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

У вересні 1876 р. після смерті батька Ю. Федькович переїхав до Чернівців. Жив самотньо, спілкувався тільки з біднотою.

На початку 1885 р. у Чернівцях почала виходити перша українська газета "Буковина", редактором якої було запрошено Ю. Федьковича. Продавши власну хату через матеріальні труднощі, він переселився до будинку місцевого товариства "Руська бесіда", де жив і редагував газету.

У липні 1886 р. громадськість Буковини тепло відзначала 25-річний ювілей літературної діяльності Ю. Федьковича. Це було перше прилюдне визнання заслуг письменника — відбулося воно за два роки до його смерті.

Ю. Федькович, автор збірок "Поезії" (Коломия, 1867—1868) і "Дикі думи" (Львів, 1877), культивував жанр мініатюри "Окрушки", тематично циклував вірші, був байкарем, укладачем збірок "Руський лірник", "Проскура", "Коляда" та ін.

Як драматург Ю. Федькович здійснив кілька переробок п'єс інших авторів. Зокрема, переніс на Буковину дію твору "Приборкання непокірної" В. Шекспіра ("Як козам роги виправляють"). Переклав українською "Гамлета" й "Макбета", а також драму Р. Готшаля "Мазепа". Невідома доля оригінальної п'єси Федьковича "Мазепа", нереалізованим залишився задум п'єси "Гонта". Є у спадщині драматурга "іграшка в одній дії" — "Так вам треба!".

Останні роки письменника позначені самотністю, пригасанням літературних інтересів. Захоплений астрологією та окультними науками, він написав кілька кабалістичних творів німецькою мовою.

Значення його художнього набутку полягає не тільки у створенні яскравих романтичних образів, а й у відкритті іншомовному читачеві Гуцульщини.