Філатов Володимир Петрович

Біографія

Володимир Петрович Філатов — видатний офтальмолог, академік АН УРСР (з 1939 p.), дійсний член АМН СРСР (з 1944 p.), засновник наукової школи.

Народився в с. Михайлівка (нині Пензенська область) в сім'ї лікаря. Після закінчення в 1897 р. медичного факультету Московського університету працював у Московській клініці ока (1897—1902), потім у клініці ока Новоросійського університету в Одесі. У 1908 р. В. Філатов захистив докторську дисертацію, а в 1911 р. — отримав звання професора. З 1911 р. він завідував клінікою ока і кафедрою хвороб ока Новоросійського університету, а в 1936 р. очолював організований ним Одеський науково-дослідний експериментальний інститут хвороб ока та тканинної терапії.

Основні наукові праці вченого присвячені проблемам офтальмології та вивченню біогенних стимуляторів. Він розробив метод відновлювальної хірургії і спеціальний інструментарій при пересадці рогівки. Розробив багато нововведень в методиці клінічних досліджень хвороб ока, лікуванні трахоми, вивченні патогенезу, в діагностиці та лікуванні глаукоми. Запропонував новий оригінальний метод відновлювальної хірургії — пластику на круглому шкірному стеблі (1917). Науково обґрунтував і розробив на практиці операції пересадки рогової оболонки (1924). Удосконалив техніку операції часткової наскрізної кератопластики. Вперше використав для пересадки рогівку очей трупів (1931). Створив вчення про біогенні стимулятори, що стало основою методу тканинної терапії при багатьох захворюваннях людини і тварин. Створив школу офтальмологів.

Володимир Філатов почав наукові дослідження, маючи великий досвід роботи у практичній офтальмології. В 1917 р. він оприлюднив свій новий метод пластики круглим стеблом, що здобув широке визнання хірургів і відомий як філатовське кругле стебло. Цей метод і досі використовується у сучасній відновлювальній хірургії за наявності обширних дефектів тіла.

У клініці ока Новоросійського університету В. П. Філатов почав свої роботи щодо пересадки рогової оболонки при більмах. Тут уперше у світі він широко використав рогівку трупних очей під час операції пересадки, розв'язавши цим проблему матеріалу для кератопластики. Він розробив засіб консервації рогівки у вологій камері при температурі +4 °С. Розробив техніку операції часткової наскрізної кератопластики, доступну для виконання офтальмохірургами. Кератопластика перестала бути "клінічним експериментом" і стала дійовим засобом повернення зору сліпим з більмами. У пересадці рогівки В. П. Філатов досяг значних успіхів, що принесло йому світове визнання.

У клініці ока Новоросійського університету було проведено дослідження з вивчення лікувальних властивостей при зниженні температури тканин, що консервувалися, і це стало основою для створення В. П. Філатовим нового методу лікувальної медицини — тканинної терапії, який згодом широко впроваджувався у практику охорони здоров'я.

В. П. Філатов розробив цінні пропозиції в багатьох розділах офтальмології. Основні його праці — "Оптична пересадка рогівки і тканинна терапія" (1945) і "Тканинна терапія" (1948) — тривалий час були важливими посібниками для офтальмологів. Але тоді, наприкінці 40-х років, свої ідеї та розробки треба було і захищати, і відстоювати. У листі до відомого українського хірурга, професора В. Ф. Войно-Ясенецького (Архієпископа Сімферопольського і Кримського Луки), він повідомляв, що з "листопада 1949 р. тричі був у Москві, три рази в Києві. Особливо важкою була поїздка до Москви в червні. Я був змушений зробити доповідь в Академії медичних наук (на її запрошення) про тканинну терапію. Доповідь з обговоренням тривала 2 дні по 5 годин. Хоча аудиторія була скептично налаштована, але перемога залишилася за мною... Наш інститут вимушений був в інтересах правильного розвитку тканинної терапії подати свої пропозиції у відповідні інстанції".

Звертає на себе увагу висока моральність ученого, вимогливість до своїх вчинків, скромність при оцінюванні своїх наукових праць: "...я ставлюсь до мого нагородження як до акту оцінки моєї діяльності, який для мене приємний і корисний... Самооцінка ж моя ніколи не дозволяла мені ставити себе на одну дошку з великими вченими. По-перше, я скоріше винахідник, ніж учений, крім того, я не маю ні достатньої ерудиції, ні достатньої методичності думки для того, щоб доводити мої ідеї, які виникають найчастіше у вигляді здогаду. Це не значить, що свої найбільші досягнення я не оцінюю як належне (кругле стебло, пересадка рогівки, тканинна терапія говорять самі за себе), але самого себе як їх автора я не відчуваю великою фігурою".