Хмельницький Богдан Михайлович

Біографія

Богдан (Зиновій) Хмельницький народився близько 1595 р. в сім'ї Чигиринського сотника Михайла Хмельницького.

Природна обдарованість Богдана Хмельницького доповнилася належною освітою, що дає змогу вважати його високоосвіченою людиною того часу. Достатньо нагадати, що як великий воєнний, політичний діяч він досконало володів кількома мовами — польською, латинською, французькою, турецькою.

Навчання Богдан розпочав у Київській братській школі, далі, як стверджують, зокрема, польські історики, у єзуїтській школі, що розташовувалась у Ярославі над Сяном.

Як і багато його видатних попередників, зокрема Сагайдачний, після набуття освіти Богдан Хмельницький вступив до лав козацького війська і взяв активну участь у польсько-турецькій війні 1620—1621 pp., в якій загинув його батько, а сам Богдан потрапив у полон, де перебував (у Константинополі) два роки.

Після повернення з полону Богдан Хмельницький прямує до Запоріжжя, де разом з такими видатними козацькими полководцями, як Сагайдачний та ін., готує і здійснює походи на турецькі міста.

З часом Богдан Хмельницький повертається до рідних країв, до Чигирина, де одружується з переяславкою Ганною Сомківною і отримує високий чин чигиринського сотника.

Богдан Хмельницький не раз їздив у складі посольств до польського короля, до сейму, де робив усе, аби виправити важке становище і захистити права українського народу. Саме під час однієї з таких місій король Польщі Владислав IV відрядив Богдана Хмельницького до Франції, щоб найняти козаків на військову службу у війні з Іспанією. У тому поході (1646 р.) близько двох з половиною тисяч козацьких добровольців відзначилися винятковою сміливістю, зокрема, при взятті фортеці Дюнкерка.

Богдан Хмельницький також був жертвою гноблення і свавілля над українським народом. У 1646 р. чигиринський підстароста Чаплинський силою захопив Хмельницького, його хутір Суботів та на смерть побив десятилітнього сина майбутнього великого гетьмана.

У грудні 1647 р. Богдан Хмельницький тікає на Запоріжжя, де на козацькій раді оголошує про свої наміри підняти народ на збройну боротьбу. До цього додалося і те, що Б. Хмельницький намагався шукати захисту у польського короля, але той не виступив проти шляхти.

Допоки на Січ прибував люд, Б. Хмельницький вирушив до Криму просити у хана допомоги в боротьбі з поляками. Блискучі перемоги козаків під Жовтими Водами, а потім під Корсунем високо піднесли авторитет Богдана Хмельницького як народного героя і видатного полководця.

Однак далі він даремно витратив час — замість того, щоб негайно рушити з козацькими загонами на Польщу, Б. Хмельницький чотири місяці вів переговори з поляками. А натомість у вересні 1648 р. козацьке військо знову розгромило під Пилявцями майже тридцятитисячну польську армію.

Богдан Хмельницький поділив українське військо на 24 полки, зосередив у своїх руках найвищу військову і адміністративну владу і весною 1649 р. разом з ордою хана Іслам-Гірея взяв облогою польське військо під Збаражем. Коли на допомогу полякам вирушив польський король Ян Казимир зі своєю двадцятитисячною армією, Богдан Хмельницький і його взяв у полон.

Але скористатися цілком цією великою перемогою Б. Хмельницькому не судилося — його союзник кримський хан Іслам-Гірей надто злякався зростання могутності козацької держави. Тому Б. Хмельницький погоджується на мир з поляками, через що він потім дуже шкодував. Основною помилкою того миру з боку Хмельницького було те, що козацький реєстр обмежувався всього 40 тисячами козаків, а решта повсталого народу мала знову повернутися до підневільної праці на поміщиків. Збаразька битва — це вершина могутності Богдана Хмельницького, вершина слави українського народу у боротьбі за своє визволення.

Другий період національно-визвольної боротьби, очолюваної Богданом Хмельницьким, був ще більш складним і драматичним.

У 1651 р. в бою під Берестечком Богдана Хмельницького зраджує кримський хан. Богдан Хмельницький потрапляє у татарський полон, у якому перебував майже місяць. Поляки в цей час оточили козацький табір під Білою Церквою, але нічого з ним не змогли вдіяти. Після важких переговорів, коли обидві сторони вже були надто виснажені, був укладений Білоцерківський мир, згідно з яким козакам виділялося тільки одне Київське воєводство. Кількість козацького війська повинна була скоротитися до 20 тисяч, а селяни, як і раніше, мусили виконувати свої повинності. Народ був невдоволений Білоцерківським миром і багато в чому звинувачував Богдана Хмельницького.

Мир було укладено, але практично війна тривала. Не покладаючись на допомогу кримського хана, Богдан Хмельницький веде переговори із Туреччиною, Швецією, Семиградським князівством, пише листи московському царю.

У січні 1654 р. відбувається Переяславська Рада, на якій ухвалюються статті, згідно з якими Україна приєднується до Росії. Суть статей договору була така: Україна зберігає всі свої колишні порядки і своє самоврядування під владою вибраних старшин і гетьмана, яких обирають за старими звичаями — вільними голосами. Гетьман має право приймати послів і налагоджувати відносини з чужоземними державами. Кількість козацького війська складає шістдесят тисяч і т. ін. Зі свого боку російський цар обіцяв захищати Україну від Польщі.

Переяславську Раду по-різному сприйняв український народ. Так, Київський митрополит і вище духовенство категорично відмовилися присягнути на вірність російському цареві. Незгоди, суперечки розпочалися і серед Богданових полковників.

Коли навесні того ж року російські війська захопили всі великі міста Литви, російський цар Олексій Михайлович став ще й великим князем Литовським. Потім Швеція розпочала війну з Польщею. Богдан Хмельницький швидким маршем пройшов Галичину і Волинь і взяв у облогу Львів. Тепер, коли настала загроза цілковитого знищення Польщі, російський цар, всупереч порадам Хмельницького, раптово підписав у 1656 р. у Вільно з Яном Казимиром мирний договір.

Старий і хворий великий гетьман Богдан Хмельницький із сумом розумів, що вся його десятилітня боротьба бажаних, очікуваних результатів не дала — Україна не стала самостійною і незалежною державою. На початку 1657 р. він вчинив ще одну спробу реалізувати своє бажання бачити Україну самостійною — уклав таємний договір зі шведським королем Карлом X і семиградським князем Юрієм Ракочієм про переділ Польщі. Але московський цар попередив Богдана Хмельницького, що він не допустить союзу зі своїми противниками. Союзники Богдана Хмельницького зреклися своїх попередніх обіцянок.

Богдан Хмельницький за два місяці до смерті скликає у Чигирині козацьку раду, що мала вибрати нового гетьмана. Тут він визнав, що, на жаль, йому не вдалося "ствердити навіки незалежність і вольність нашу".

На козацькій раді у Чигирині, скоріше щоб зробити приємне своєму улюбленому вождеві, козаки обирають своїм гетьманом його неповнолітнього сина Юрія, який, однак, завдав Україні великих страждань.

6 серпня 1657 р. Богдан Хмельницький помер і був похований у Суботові у кам'яній церкві, яку свого часу сам і спорудив.

У 1664 р. польський воєвода Стефан Чарнецький спустошив Чигиринське староство, спалив Суботів, а кістки славетного українського гетьмана наказав для ганьби викинути із домовини.