Черкасенко Спиридон Феодосійович
(Петро Стах)

Біографія

Спиридон Феодосійович Черкасенко народився 1 грудня 1876 р. в містечку Новий Буг на Херсонщині у селянській родині. Закінчив Новобузьку вчительську семінарію (1895), вчителював на Катеринославщині та в Донбасі.

З 1905 p. C. Черкасенко оселився в Києві, де з 1906 р. співробітничав у газеті "Рада", а два останні роки перед Першою світовою війною — у журналі "Дзвін". З 1904 р. почав публікуватись — спочатку вірші, потім оповідання, драматичні твори — у журналах і багатьох альманахах. У 1907 p. C. Черкасенко видає збірку оповідань "Діткам", потім з'явилися його п'єси "У старому гнізді", "Хуртовина", "Петро Кирилюк", "Жах", "Повинен". У 1909 р. у збірці "Хвилини" С. Черкасенко друкує більшість своїх поезій, написаних упродовж 1904—1907 pp. Того ж року побачила світ збірка його оповідань "На шахті". В роки революції окремими виданнями виходять його п'єси.

Упродовж 1912—1913 pp. С. Черкасенко вів публіцистичний розділ "З українського життя" у "Літературно-науковому віснику", в якому подавав численні факти соціального визиску й національного гноблення українського народу.

У 1919 р. він переїхав у Кам'янець-Подільський і цього ж року за дорученням уряду Української Народної Республіки поїхав за кордон у справах видання підручників. Вивчав шкільництво в Австрії, у Чехословаччині, Німеччині. Діставшись до Відня, він залишився там на якийсь час, потім переїхав до Ужгорода, де працював у місцевому театрі, разом з Миколою Садовським створював перший справді професійний український театр на Закарпатті. У 1932 р. за активне співробітництво з прогресивними українськими колами С. Черкасенко був змушений упродовж трьох діб зібратися і виїхати з Ужгорода. Оселився він в одному з містечок поблизу Праги, де й дожив свого віку. 8 лютого 1940 р. С. Черкасенка не стало. Його поховано у Празі на Ольшанах.

Перебуваючи у Відні, С. Черкасенко впродовж 1920—1921 pp. видав три томи "Творів". Це видання С. Черкасенко уклав за своїм розумінням і розподілом власного поетичного доробку. За традицією Франка, Вороного, Лесі Українки він об'єднав свої поезії у цикли незалежно від часу написання кожного вірша. Наступні свої поезії С. Черкасенко публікував у збірочці "Поезії для молоді" (Ужгород, 1926), у львівському журналі (за редакцією А. Крушельницького) "Нові шляхи", у журналі "Рідна мова" та ін.

У вигнанні С. Черкасенко повернувся до оригінальної драматургії, написавши п'єси "Вечірній гість" (1924), "Сміх" (1924), "Лісові чари" (1924), "Бідний Лесько" (1926), "Лібуша в таборі" (1925), "Хай живе життя" (1930), "Вигадливий бурсак" (1937), "До світла, до волі " (1937). Майже всі ці п'єси призначались передусім дитячій аудиторії, вони мають пригодницький сюжет і привабливих героїв.

В Ужгороді С. Черкасенко створив п'єси на історичні теми: віршовану трагедію "Коли народ мовчить" (1927), історичну драму "Северин Наливайко" (1928), яка мала стати першою частиною задуманої трилогії "Степ".

Громадсько-політичний шлях Спиридона Черкасенка був звивистим. Не стаючи осторонь активного громадського життя, він бере участь в УСДРП. Очевидно, це й стало причиною того, що С. Черкасенко залишився в еміграції.

У Радянській Україні вже в перші роки після революції учні школи вчилися за укладеною С. Черкасенком читанкою. До 1932 р. його твори виходили значними тиражами. Пісні на поезії С. Черкасенка, зокрема такі, як "Тихо над річкою", "Ой чого ти, дубе", постійно входили до репертуару українських радянських співаків і хорових капел.

Починаючи з 1987 р. все краще з того, що створив С. Ф. Черкасенко, знову стало набутком українського читача.