Яновський Юрій Іванович

Біографія

Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. на хуторі Нечаєво Компаніївського району Кіровоградської області. У 1922—1924 pp. навчався в Київському політехнічному інституті, а в 1925—1926 pp. працював художнім редактором на Одеській кінофабриці. З 1927 р. жив і працював у Харкові, а з 1939 р. — у Києві. В літературу увійшов у 1924 р. з віршами, виданими збіркою "Прекрасна Ут" (1927), і новелами, виданими збіркою "Мамутові бивні" (1925).

Як романіст Ю. Яновський заявив про себе романом "Чотири шаблі" (1931), де змальовує селянський повстанський рух в Україні в роки громадянської війни. Роман у новелах "Вершники" (1935) — видатне явище української прози. У цьому романі Ю. Яновський показав героїзм людей, які вели боротьбу за волю. Твір відзначився піднесено романтичним стилем, поетичною мовою.

У 20—30-ті роки Ю. Яновський написав кілька сценаріїв для українського кіно ("Гамбург", "Фата моргана" та ін., п'єси "Завойовники" (1931), "Дума про Британку" (1932), "Потомки" (1940)).

У роки Великої Вітчизняної війни Ю. Яновський був військовим кореспондентом. Його оповідання "Земля батьків" (1944), нариси про героїчних захисників Батьківщини широко друкувалися у пресі. Після закінчення війни Ю. Яновський як кореспондент був присутній на Нюрнберзькому міжнародному процесі. Результатом його діяльності в міжнародному суді над фашизмом стали нариси "Листи з Нюрнберга" (1946), спрямовані проти фашизму. Першим повним романом Ю. Яновського став роман "Жива вода" (1947), перероблений пізніше в роман "Мир" (1956), який він присвячує темі трудового подвигу народу перших післявоєнних років, пише п'єсу "Дочка прокурора", присвячену проблемі виховання, цикл п'єс про Тараса Шевченка "Молода воля" та ін.

Характеризуючи мистецький доробок Ю. Яновського, варто зазначити, що вже в першій збірці оповідань "Мамутові бивні" автор розглядає проблеми сучасності. Всі інші твори письменника спрямовані на відображення революційної героїки та проблем мистецтва. Так, у "Вершниках" автор домігся того художнього сплаву, в якому єднається легенда з історичною конкретикою дійсності, суспільною психологією доби. Письменник настільки розвинув свій романтичний стиль, що в ньому органічно поєднуються і образ, близький до міфологічного, і побутова деталь. За ним утвердилась слава романтика. Він один із тих, хто започаткував романтичну течію в українській літературі радянської доби.

Ю. Яновському радянські літературні критики зауважували, що люди, зображені ним, наприклад партизани громадянської війни, інколи виглядають одинаками, відірваними від життя, від народу. Звідси його звинувачували в оспівуванні їхньої абстрактної мужності, геройства, сили і відваги. Насправді Ю. Яновський зображував сильних людей і показував їх в часи напружених шукань, гострих зіткнень, геройських дій.

Ю. Яновського звинувачували також в недостатньому розумінні мети і завдань соціалістичної революції, пролетарської єдності робітників і селян. Це, за словами критиків, проявилося в ранніх творах письменника, в яких українське селянство, яке складає партизанську армію Шахая, не підтримує будь-якого зв'язку з пролетарським містом, з робітничим класом. Насправді автор у своїх творах намагався правдиво, а не заполітизовано показати реалії життя, людські долі і характери періоду громадянської війни.

Оповідання Ю. Яновського періоду Великої Вітчизняної війни — це фрагменти великої картини, що разом створює хвилюючу епопею визвольної боротьби, основним героєм і рушійною силою якої виступає народ. Ще в роки війни і після її завершення Ю. Яновський пише роман "Жива вода", намагаючись показати новий період в житті країни, але йому було зроблено кілька необгрунтованих закидів, у тому числі політичних. Ю. Яновський змушений був продовжувати працювати над новим варіантом роману під назвою "Мир". Якщо для "Вершників" Ю. Яновського основним пафосом була романтика воєнного подвигу, то для нового роману "Мир" основним пафосом стала романтика творчої праці.

Високі моральні принципи людини виявляються скрізь — і на полі бою, і на риштовальнях мирного будівництва. Герої Яновського вихоплені з самої гущі народу, в їхніх долях відбилися типові ознаки часу, підкреслені ті риси, що визначають національний характер українця.

Творча спадщина Ю. Яновського багата і різноманітна. Він писав вірші і п'єси, романи і кіносценарії, оповідання і нариси, виявивши в них свій незвичайний талант і високу майстерність, глибоке відчуття багатої і гнучкої мови українського народу. Кожним твором Ю. Яновський відкривав для читачів нові світи, експериментував, ніколи не шукав тихої пристані. Створені ним національні характери набули сьогодні міжнародного звучання.

Ю. І. Яновський помер у 1954 p., похований у Києві.