Загадки

Реферат

В усній художній творчості кожного народу з давніх-давен живе й постійно розвивається, активно функціонує загадка як засіб розвитку уважності, кмітливості, тямущості, випробування розумових здібностей людини. Ще Арістотель визнавав, що цей специфічний жанр фольклору являє собою своєрідну, колоритну, вправно побудовану метафору, яка часто мовби в нарочито завуальованій формі розкриває (здебільшого у вигляді вигадливо-мудрованого запитання, що вимагає відповіді-відгадки) сутність певного предмета або явища через ознаки реалій, чимось подібних, але нерідко взятих із зовсім іншої сфери життя. При зіставленні їх і виявляється певна «спорідненість» різних, часом досить далеких одна від одної «зближуваних» речей, основні риси яких висвітлює загадка-метафора, надаючи поетичності звичайнісіньким предметам і виявам людського буття.

Деякі твори цього жанру побутують просто у вигляді запитання або своєрідної головоломки, що в переносному значенні дає якусь характерну прикмету загаданого предмета.

Кожна загадка несе в собі елемент гри, що збуджує уяву того, хто має її відгадати, розвиває художнє мислення. Саме в цьому, як слушно відзначають дослідники, одна з її важливих функцій.

У процесі культурно-історичного розвитку людства дедалі увиразнювалась роль загадки як пізнавального, виховного чинника. Ще в багатьох народів стародавнього світу цей жанр був засобом розвитку розумових здібностей підростаючого покоління. Винятково широкий простір для гри уяви при відгадуванні химерного запитання в усі часи захоплює, приваблює дітей: адже гра для них — найбільш доступний і прийнятний вид діяльності. Глибока предметність, яскравість і конкретність факту чи образу, що лежать в основі загадки, відповідають психологічним особливостям сприйняття дитини.

Чимало загадок побудовано на омонімах, метонімії, поетичних символах. Дехто з учених, аналізуючи їхню художню форму, стверджує, що кожна загадка композиційно — одночленний паралелізм, другим членом якого є відгадка. Іноді загадка будується за допомогою так званого «виключення», наближаючись тим самим до заперечного паралелізму.

Багатство художніх засобів творення образу в загадці зумовлене неоднорідністю, різноманітністю обставин, за яких виникали й розвивалися твори цього жанру.

Ще в первіснообщинному суспільстві, коли існували тотемістичні погляди, анімістичні уявлення, склалася певна система заборонених слів — табу. Усе це поступово трансформувалось у забобони, які набували певної стабільності. На цьому грунті згодом постало чимало творів «загадкового» характеру, які в нарочито прихованій формі відображали звичайні, буденні факти життя. Своєрідність їхнього походження неминуче позначалась на художній формі, композиції та особливостях головного образу.

У безпосередньому зв'язку з цим слід розглядати й виникнення та розвиток замовлянь, з допомогою яких людина прагнула вплинути на навколишній світ, запобігти різним стихійним явищам, викликати «добрі сили» і знешкодити «злі». Зростаючи на грунті первісної магії, замовляння мали свою багату поетику, колориті словесно-образні формули тощо. Усе це також стало певною основою для виникнення деякої частини загадок, збагатило, розширило засоби мистецького вираження.

Загадки, зокрема ті, що відбивають тотемістичні погляди, анімістичні уявлення первісної людини, особливо стійкі за формою. Протягом всієї історії розвитку жанру вона змінювалась дуже повільно, оскільки закладений у зразках цього історичного пласта світогляд трансформувався нелегко.

Ідейно-художньою основою виникнення значної частини загадок, як довів відомий український вчений О. О. Потебня, була також первісна народна поетична символіка. Це не могло не відбитись на художніх особливостях цих творів.

Загадки виникли ще в сиву давнину. Багато з них мали тоді суто утилітарне призначення. Так, мисливці вдавалися до інакомовлення, сподіваючись на вдале полювання, уникали називати речі справжніми іменами, а натомість вживали якісь інші, вигадані назви, приховуючи таким чином свої наміри, «притуплюючи» пильність звіра тощо. До речі, й метафорична мова сватів на заручинах у весільній драмі, що дійшла до нас, також сягає в ті давні часи, коли всілякі обрядові дійства мали забезпечити справі добрий хід.

Проте глибока предметність загадок, зумовлена в першу чергу тісним зв'язком цього виду художньої творчості з повсякденним життям і побутом трудівника, його виробничою діяльністю, не є прямим наслідком давності їхнього походження, коли людина ще безпосередньо сприймала все, що потрапляло у поле її зору. Як і будь-який інший поетичний твір, повноцінна, справді художньо довершена загадка могла з'явитись лише в процесі абстрагування людського мислення, на порівняно вищому етапі розвитку культури. Адже щоб створити навіть найпростішу загадку, потрібно, як слушно відзначав відомий англійський дослідник Е. Тейлор, добре володіти здатністю абстрагування від конкретного. А щоб цей процес став загальнодоступним і перейшов просто в гру, всьому людству необхідно було пройти певний етап до глибшого пізнання світу.

У процесі тривалого культурно-історичного розвитку людства постійно удосконалювались різноманітні види усної поетичної творчості. Своєрідного вираження набули й народні загадки. Найголовнішими ознаками художньої специфіки цього жанру є конкретність теми, лаконізм, сконденсованість думки, виняткова стійкість традиції та усталеність образності. Саме завдяки останньому загадки якнайменше підлягали змінам, а тому зберегли первісний зміст і форму.

Збереглися цікаві літописні дані про те, що ще в Київській Русі широко користувались загадками державні діячі та дипломати, їх приваблювала насамперед метафоричність мови, «загадковість» викладу думки.

Постійно збагачуючись, удосконалюючись, освоюючи усе нові теми, предмети навколишнього речового світу, загадки поступово ставали важливим, цінним джерелом життєвого досвіду широких верств народу.

Характерним для загадок є інтернаціональні мотиви, що зумовлюється подібністю тематики відображуваного, наявністю протягом віків загальнолюдських проблем — зокрема пізнання світу й боротьби за своє існування. Українські народні загадки тематично найбільш споріднені з російськими та білоруськими зразками цього жанру, що пояснюється тісними суспільно-історичними та культурними зв'язками.

На Україні здавна існував звичай загадувати загадки: під час масових ігор та розваг — перед широким колом слухачів, наприклад, молоді на вечорницях (про що неодноразово згадується в творчості українських та російських письменників, зокрема І. П. Котляревського, М. В. Гоголя та ін.). Тому цей цікавий, своєрідний жанр набув тут значного розвитку. Українським народним загадкам властиві широта, багатство й різноманітність тематики, довершеність художньої форми. Предметом, об'єктом відтворення в них є навколишній світ у всій його повноті: від зоряного неба, природи, картин виробничого й родинного побуту до абстрактних понять (напр., радість, смуток) та образів з суспільного життя (швець, солдат, ледар).

В українських народних загадках про будову всесвіту виразно відчувається прагнення людини пізнати світ за допомогою аналогій з відомими їй предметами та явищами. Наприклад: Голубий шатер увесь світ накрив (Небо); Ой за лісом, за пралісом золотий кружок встає (Сонце); Без дров, без огня, а світить і гріє щодня (Сонце); Хто ходить по миру без ніг, без торби? (Місяць).

Деякі загадки цієї групи є типовими картинками з життя, побуту селянина. Наприклад: Толока не міряна, череда не лічена, пастух не найманий (Небо, зорі, місяць).

Ряд дослідників, і зокрема І. Франко, небезпідставно вважали, що загадки про будову світу за походженням найдавніші.

З розвитком пізнання людина дедалі більше виокремлювалася з числа найрізноманітніших явищ буття, у тяжкій боротьбі за існування, у постійній праці усвідомлювала себе і утверджувалась на землі. В той же час поступово, проте неухильно збагачувалась і народна творчість. У сферу емоційного сприйняття трудівника потрапляли не лише предмети, що його оточували, а й продукти розумової діяльності людини, порівняно складні поняття взаємозв'язку предметів та явищ, різні вияви духовності. Усе це викликало до життя і нові теми, й більш досконалі форми вираження, характерні для пізнішої доби цивілізації людства.

Із загадками про будову всесвіту тісно пов'язані твори про природу, рослинний і тваринний світ. Тут знайшли втілення спостереження людини, прагнення відбити характерні особливості різних пір року за допомогою звичних образів з повсякденного життя. Наприклад: Невидимий біле зерно сіє, та ще не зійшло, як з світу втекло (Сніг); Скатертина біла увесь світ накрила (Сніг); Без сокири, без долота, а мости будує (Мороз); Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить (Грім); Мене частенько просять, ждуть, а тільки покажусь, — ховатися почнуть (Дощ); Понад воду стежечка, а води не перейдеш (Веселка).

У загадках про рослинний і тваринний світ фігурують насамперед культурні рослини, які здавна відігравали важливу роль у житті людини, свійські тварини, домашня птиця, а також деякі дикі звірі, рослини, комахи. В цих зразках з достатньою виразністю виявляється трудова основа народної поетичної творчості взагалі, оцінка всіх предметів навколишнього світу з погляду їх реальної ролі й важливості в житті та побуті. Наприклад: Невелика щебетушка, заріж її — буде юшка (Курка); Хто найраніше встає? (Півень); Ні старому, ні малому не дасть приступити до дому (Пес); Росло, виросло, із куща вилізло, по руках покотилося, на зубах очутилося (Горіх); Повна бочка жита п'ятачком накрита (Маківка).

Широко представлена у народних загадках сама людина, її фізична природа, їжа, житло, домашній інвентар, речі побутового вжитку. Для творів цієї групи також характерні картини-аналогії з повсякденного трудового життя, які служать певним орієнтиром тому, хто має відгадати загадку. Як і в зразках інших тематичних груп, внутрішньою основою художнього образу тут є асоціативний зв'язок, що дає широкі можливості для домислу, розвиває кмітливість, спостережливість, уважність, активно стимулює фантазію: Брат з братом через дорогу живуть, а один другого не бачить (Очі); Двоє рідних дітей межа перебила (Очі); Загляну в погрібець, аж там два ряда яєць (Рот і зуби); Повен хлівець білих овець, а за ними червоний баранець (Рот, зуби, язик); Дві матері мають по п'ять синів, і кожному сину ім'я є (Руки, пальці).

Значне місце в загадках цієї групи посідають твори про їжу, яку споживає людина. Використовуючи засіб послідовного виключення окремого з загального, застосовуючи яскравий оксиморон, барвисту метафору чи вдале порівняння, народ створив цілий ряд загадок, у яких наголошується на характерних ознаках того чи іншого виду їжі: Рідке, а не вода, біле, а не сніг (Молоко); Ріжуть мене ножакою і б'ють мене ломакою, за те мене отак гублять, що всі мене дуже люблять (Хліб); Що то таке, що з ложки висять ножки? (Локшина); Красний Макар по полю скакав, а в борщ плигнув (Перець).

У загадках про людське житло, домашнє начиння та інше виразно й конкретно постає процес історичного розвитку людства, його матеріальної культури, постійного вдосконалення речей і предметів повсякденного вжитку, вирізняються елементи нового у житті та побуті народу на певному щаблі його суспільного поступу.

І. Франко у праці «Останки первісного світогляду в руських і польських загадках народних» з властивою йому науковою проникливістю зауважував: «Особливо значна многота загадок постає по часах великого перелому в історії розвою духу народного». Справді, усі більш-менш значні зрушення в історії відлунюють передусім у сфері матеріального життя трудящих, що так чи інакше відбивається у фольклорі.

Виховне значення цієї групи загадок полягає в тому, що звернення до предметів, які оточують людину, збуджує інтерес дитини до наслідків трудової діяльності батьків, до з'ясування характеру, суті й призначення речей, що з'являються як результат дії дорослих. Подібні твори допомагають дітям пізнавати світ, поглиблюють їхню спостережливість, сприяють допитливості, дають привід замислитись над справжньою суттю діяльності людини-трудівника, виховують почуття поваги до неї, прищеплюють смак до суспільно корисної праці.

З широкої низки творів цього плану варто згадати хоча б такі: Не їсть, не п'є, день і ніч кує (Годинник); Усіх обшиваю, а сама одягу не маю (Голка); Підсмикане, підтикане, всю хату збігало і в куточку стало (Віник); Стоїть у куточку, підперезане мотузочком (Віник); Чорненьке, маленьке весь дім стереже (Замок); Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту окремо (Рукавиця); Дерев'яне полінце шість дірочок має, весело співає (Сопілка).

За кількістю і широтою тематики велику групу складають загадки про трудову діяльність людини і знаряддя праці. У багатьох з них відбивається технічний прогрес. У цілому ряді цих творів знайшли відображення минулі епохи розвитку суспільства з їх мануфактурним способом виробництва, з широким застосуванням ручної праці (наприклад, загадки про серп, кужіль, терницю та ін.).

Значне місце посідають тут трудові процеси, пов'язані з хліборобством (оранка, сівба, косовиця, молотьба), з промислами та ремеслами (ткацтво, ковальство, кравецтво, рибальство, мисливство) тощо. Безпосередньо до цих зразків тяжіють загадки про господарський інвентар та знаряддя виробництва. Своєрідним завершенням цієї групи є твори про машини, різні агрегати — від найпростіших до порівняно складних. Наприклад: Зуби мають, а їсти не просять (Граблі); Залізний ніс, дерев'яний хвіст (Сокира); Криво махає, а рівно б'є (Ціп); Крутиться-вертиться, а впаде — не ворухнеться (Веретено); Не пташка, а з крилами (Млин-вітряк); Брат брата січе, біла кров тече (Жорна у млині).

Виразно відбивається розвиток технічних знань людини, зокрема, в загадках радянського часу про засоби пересування, подолання простору. Ці твори дуже подобаються дітям, і педагог, який має підтримувати й розвивати інтерес підростаючого покоління до техніки, може з успіхом використовувати їх.

Важливе місце в усній народній творчості відводиться питанням освіти, виховання людини. В умовах експлуататорського суспільства, приреченості трудових мас на злидні, безправ'я й темряву трудящі ніколи не мирились із своїм рабським становищем, активно боролися за кращу долю, постійно прагнули до здобуття систематичних знань. Навчання, шкільне виховання знайшли відбиття в багатьох загадках того періоду: Хороше бачить, а сліпий (Неписьменний); Мовчить, а розуму навчить (Книжка); По білому полю чорним маком сіяно (Письмо); Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє (Письмо); Грамоти не знаю, а цілий вік пишу (Олівець); Утрьох їдуть братці верхом на конячці (Пальці й олівець).

Окрему групу складають загадки, у яких відображені абстрактні, загальні, умовні та збірні поняття. Це твори пізнішої доби, вони свідчать про подальший розвиток абстрактного мислення людини, про активне ставлення трудівника до надбань духовної культури. На відміну від загадок, що мають залишки давньої лексики, подібні зразки здебільшого відзначаються чистотою й добірністю мови, чіткістю та унормованістю синтаксичних конструкцій, стрункістю побудови. Об'єктом художнього осмислення тут є такі поняття, як голос, луна, сон, думка, прикрість, любов, радість, біда, тінь, совість та ін. Серед загадок цієї групи виокремлюються твори про різні відрізки часу (рік, місяць, тиждень, доба, година та ін.).

Значний за обсягом цикл об'єднує характерні щодо форми та призначення загадки-головоломки, шаради й запитання різноманітного характеру. Серед них є вправи з елементарної арифметики, задачі на кмітливість та виховання уважності. Сюди примикають загадки про родинні зв'язки людей (брат, сестра, небога; батько, син, онук; батько і дочка, мати і син та ін.).

Своєрідно відбилась у творах цього жанру соціальна тематика. Хоч переважна частина загадок зосереджується на побутових реаліях, на предметах повсякденного оточення трудівника, в багатьох із них виразно б'ється пульс громадського, суспільно-побутового життя. В ряді зразків фігурує образ пана, поданий в негативному плані, порушуються мотиви соціальної нерівності. Наприклад: Пальців п'ять, а не рука; з одним пальцем у мужика; в пана є вона і влітку, в мужика й зимою рідко (Рукавичка).

Про певний відгомін соціальних мотивів у загадці може свідчити і ряд інших творів, де виступають образи пана, пані, княгині, слуги, хоч у самих відгадках вони є не завжди: Ходить пані по майдану, куди гляне — трава в'яне (Коса); Стоїть пан серед дороги, а хто ся вткне, то він того від себе пхне (Будяк). У цих і подібних загадках зовсім не випадково поруч поставлені смертоносна коса і лиха пані, від одного погляду якої усе в'яне, колюча рослина асоціюється з бундючним паном, який нікого не хоче знати, «пан в червоному сюртуку» порівнюється з пихатим, задерикуватим півнем, а ще в інших — ідеться про те, як нікчемний комар «з'їв царя й царицю, короля й королицю», а маленька блоха безцеремонно перекидає пана на другий бік.

З сатиричною пристрасністю, влучно б'є народна загадка по забобонах, культивованих церквою, що завжди служила експлуататорським класам, допомагаючи панівній верхівці затуркувати простий народ. З лукавим гумором висловлюючись про «пташине молоко» як явну нісенітницю, народ разом з тим в'їдливо, зі справжнім сарказмом розвінчував релігійні вигадки про бога та чорта. Назви їх є, а їх самих не було на світі й не буде (Бог, чорт, пташине молоко).

Загадки до певної міри дають змогу простежити, як перехід до іншої суспільної формації зумовлював переосмислення традиційних творів з метою висвітлення характерних для певної епохи явищ дійсності. Наприклад, капіталізм, що прийшов на зміну феодалізму, вніс у загадки своєрідні теми: Що горить без полум'я? (Гроші); Що росте без повітря, води і коріння? (Проценти на гроші); Крикнула вутка — на горі чутка; збіглися дітки, та не одної матки (Гудок на фабриці).

Виразно передані риси нового у виробничій діяльності радянських людей в загадках про знаряддя праці, засоби пересування тощо. Наприклад: Гарне на вроду, їсть масло і п'є воду; ходить із краю в край, ріже чорний коровай (Трактор); По полю ходить, зерно молотить, жне, косить — хліба не просить (Комбайн); Полотно, а не доріжка, кінь біжить сороканіжка (Поїзд).

Народні загадки і в наш час є дійовим засобом у боротьбі проти пережитків минулого в свідомості людини, негативних рис її характеру: Напилося, нализалося, на вулиці показалося, у калюжі повалялося (П'яниця); Ні колода, ні пепь — лежить цілий день, не копає, не косить, а їсти просить (Ледар).

Загадка тісно пов'язана з іншими фольклорними жанрами, зокрема з прислів'ями та приказками. Існують загадки, які у певній трансформації побутують як прислів'я або приказки: У вогні не горить, у воді не тоне (Правда); Хто найбільший у світі чоловік? (Громада); Кого лихо красить? (Рака). Відповідні прислів'я: Правда і в вогні не горить, і в воді не тоне; Громада — найбільший чоловік; Лише рака лихо красить.

Близькість загадок до прислів'їв та приказок зумовлюється спільністю їх походження та постійними взаємовпливами.

Тривкі зв'язки цих жанрів зумовили ідейно-художню єдність і взаємопроникнення їхнього змісту і форми.

Органічно змикається загадка і з пісенними жанрами. У цілому ряді пісенних творів використовуються загадки — від простої, часом принагідної згадки про неї аж до розгортання на її основі пісенного сюжету. Так, в одній з давніх українських пісень обрядового циклу «Ой біжить, біжить красна дівчина», записаній М. Максимовичем на Полтавщині у першій половині XIX ст., не лише повністю наводиться текст загадки, а й докладно, в дусі традиційних народнопоетичних уявлень, передається сама картина загадування та відгадування, а також кара за невміння відгадати загадку:

Тут знаходимо відлуння давнього народного звичаю — дивитись на загадування та відгадування загадок як на серйозний процес перевірки розумової зрілості людини, її вміння самостійно орієнтуватись у навколишньому світі.

Простежується певна спорідненість загадок і з казками. Розповідне начало в казці є основною ознакою епічного ставлення художника до дійсності, а в загадці воно фактично виражене ніби в прихованій формі. Справді, чимало загадок за характером образу є стислим, гранично сконденсованим викладом ознак певного явища, яке б могло бути предметом відтворення — в такому ж плані — значного за розміром художнього полотна. Саме тому іноді один і той же образ фігурував і в казці, і в загадці, знаходячи різний ступінь деталізації, по-різному розгортаючи закладене в ньому розповідне начало у відповідності з можливостями кожного жанру.

Широко використовувались загадки в казках і як невід'ємний елемент сюжету, зокрема в героїко-фантастичних та пригодницьких, де головний персонаж повинен відгадати загадку, від розгадки якої залежить його доля.

В жанрі казки виразно виявляється активна соціальна функція загадки. Тут часто змальовується картина відгадування загадок — як своєрідний поєдинок у кмітливості між простого людиною і паном або попом. Характерно, що в такому поєдинку завжди перемагає простий трудівник, стверджуючи тим самим свою вищість у розумових здібностях.

Народні загадки здавна утримують тісні зв'язки і з письмовою традицією. Чимала їх кількість стала широко відомою з творів письменників, із стародавніх літописів.

У російській літературі XIX ст. значний інтерес до загадки виявляли В. Жуковський, О. Пушкін, М. Некрасов та ін. На Україні твори цього жанру фольклору використовували Л. Боровиковський, С. Руданський, І. Франко, Л. Глібов, Ю. Федькович та ін. А М. Костомаров на основі народної казки-загадки про мудру дівчину написав навіть п'єсу. З письменників та поетів пізнішого часу інтерес до загадки виявляли В. Маяковський, Д. Бєдний, С. Маршак, а на Україні — С. Васильченко, П. Тичина, А. Шиян та ін.

Загадки перебували в полі зору педагогів. Ще в дожовтневий період великої ваги цим творам надавав відомий вітчизняний педагог К. Д. Ушинський. Пізніше, уже в радянський час, найбільш яскраві зразки цього жанру постійно друкуються на сторінках популярних видань для дітей, в педагогічних журналах тощо. Високо цінував народну загадку, підкреслюючи її широкі виховні можливості, український радянський педагог В. О. Сухомлинський.

Збиранням та вивченням загадок займались на Україні відомі вчені й культурні діячі — І. Срезневський, М. Номис, І. Франко, П. Чубинський, І. Манжура, Б. Грінченко, М. Комаров, а в радянський час — В. Перетц, П. Попов та ін.

І все ж цей жанр народної творчості досі є одним з чи не найменш вивчених. Ще недостатньо досліджена образна система загадок, їхні взаємозв'язки з іншими фольклорними жанрами, не створено монографічного дослідження про ці перлини народної творчості. Тим часом в усній традиції загадка й нині живе повнокровним життям, постійно оновлюючись і розвиваючись. У багатьох творах і сьогодні активно засвоюються та виявляються яскраві, специфічні форми художнього вислову, відлунює народний гумор; багато зразків цього своєрідного жанру позначено глибокою народною мудрістю, дотепністю, вигадливістю. Українські народні загадки складають цінний фонд, який може бути використано в процесі виховання підростаючого покоління. Чималий інтерес вони становлять і для масового читача, а тому заслуговують на широку популяризацію.