Комерційний міжнародний кредит

Реферат

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, може бути визначений як невпевненість кредитора в тому, що позичальник буде здатний і матиме бажання виконати свої зобов'язання відповідно до термінів та умов кредитної угоди. Ситуація неповернення боргу може бути викликана:

— непередбаченими несприятливими змінами в діловому, економічному та політичному середовищі, у якому працює позичальник;

— нездатністю позичальника створити адекватний майбутній грошовий потік;

— невпевненістю в майбутній вартості та якості (ліквідності та можливості продажу на ринку) застави під кредит;

— недоліками в діловій репутації позичальника тощо.

Кредиторові слід отримати інформацію щодо призначення, суми кредиту та графіка обслуговування боргу (виплати процентів та основної суми боргу), а також інформацію про фінансове становище позичальника. Крім того варто детально вивчити фінансові звіти, включаючи баланси, декларацію про доходи, звіт про прибутки і збитки та звіт про рух грошових коштів позичальника.

Аналіз кредитного ризику підприємства-позичальника передбачає два основних напрями: оцінку бізнес-ризику і аналіз фінансово-майнового стану позичальника. З метою оцінки бізнес-ризику доцільно проаналізувати такі чинники:

— зовнішнє ринкове середовище підприємства-позичальника;

— якість управління підприємством;

— характер взаємовідносин підприємства з клієнтами.

Знання ринку, на якому функціонує клієнт, необхідне не тільки для оцінки результатів минулої діяльності, але й для розуміння усіх припущень, що лежать в основі фінансових прогнозів. Наявні та потенційні ринки підприємства мають бути чітко визначені як клієнтом, так і кредитором. Привабливішими галузями є такі, які вирізняються стабільно високим рівнем попиту та порівняно невисокою конкуренцією.

Для оцінки частки ринку клієнта необхідно прослідкувати тенденції протягом кількох останніх років, виявити основних конкурентів та оцінити їх вплив на ринок, порівняти становище на ринку з ринковою стратегією компанії клієнта. Але слід пам'ятати, що розмір ніші на ринку, яку займає клієнт, не завжди є показником його фінансового добробуту.

Підприємство повинне гарантувати, що його продукція не застаріває. Необхідно оцінити частоту випадків повернення продукції і рекламацій, а також політику щодо контролю якості. Також слід перевірити страхування відповідальності за якість продукції, оцінити ризик, пов'язаний зі зміною технології або втратою частини кваліфікованого персоналу. Підприємства, пов'язані з високими технологіями, є особливо вразливими щодо мінливих потреб ринку.

Керівництво об'єкта кредитування повинне бути досвідченим та компетентним, особливо у сферах торгівлі, виробництва і фінансів. Високоякісний підбір складу працівників управління є вирішальним чинником для досягнення успіху і, відповідно, кредитоспроможності підприємства. Успіхи та прорахунки в діяльності в минулому дають інформацію про якість управління та мають бути ретельно проаналізовані.

Вид та термін кредиту мають відповідати меті кредитування, можливості погашення боргу та джерелу погашення. Якщо початковий розмір позики є завеликим, то необхідно реструктурувати його до прийнятної величини. Водночас потрібно звести до мінімуму ймовірність вимушеного звернення компанії за додатковими коштами. Сума кредиту, що надається, має відповідати власним ресурсам компанії. Частка фінансової участі клієнта у проекті також має бути значною. Природно, що прибуток, який передбачається отримати від кредитування, має бути виправданий з огляду на розмір капіталу, яким ризикує кредитор.

Якщо оцінка бізнес-ризику позичальника була задовільною, доцільно провести фінансово-майновий аналіз його діяльності, який включає:

— компаративний комплексний аналіз фінансового становища, рентабельності та ділової активності підприємства;

— аналіз грошового потоку підприємства;

— визначення якості майна під заставу.

На стадії надання кредиту дуже важливим є аналіз бухгалтерської звітності та фінансового становища позичальника. Форми звітності, що надходять, можуть бути різними, але кредитор повинен уніфікувати ці дані.

Комерційні кредити оформлюються у вигляді боргового зобов'язання, що має дві форми: вексельний кредит і кредит за відкритим рахунком. Вексельний кредит зазвичай виписується експортером на ім'я імпортера. Найбільш поширена його форма — тратта — перевідний вексель. Сума боргу за векселем включає і проценти за користування кредитом.

Сторонами вексельного кредиту виступають: векселедавець (експортер), векселедержатель (кредитор або ремітент), платник, що має оплатити вексель (імпортер). Надання вексельного кредиту має певні етапи:

— поставка товару;

— передача векселя;

— акцепт векселя в банку;

— передача платіжних доручень банку експортера;

— облік векселя (з наданням кредиту);

— пред'явлення векселя до оплати;

— отримання платежу.

Важливе значення має акцепт (згода на оплату). Платник дає акцепт лише на частину суми тратти, основна ж сума боргу акцептується банком-акцептантом (часто на прохання експортера).

При цьому банк-акцептант не є кредитором, ним стане банк, який здійснить облік цього векселя (банк-акцептант — гарант векселя, а акцепт — засіб отримання кредиту). Акцептовані тратти — основна форма зобов'язань за середньо- та довгостроковими кредитами у ЗЕД. Вони вільно обертаються на фінансовому ринку і є (внаслідок надійності банку-акцептанта) досить надійним засобом платежу.

Кредит за відкритим рахунком використовується партнерами, які добре знають один одного, при регулярних поставках. При настанні строку платежу банк імпортера перераховує суму боргу і проценти за кредит банку експортера навіть без надання експортером платіжних документів. Використовується рідко внаслідок високого комерційного ризику.

Використана література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — К.: Знання, 2001. — 324 с.

2. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник / За ред. І. В. Багрової. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 580 с.

3. Івасів Б. С. Міжнародні розрахунки: Підручник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 223 с.

4. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А. С. Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікора та ін.; За ред. А. С. Філіпенка. — К.: Либідь, 1997. — 208 с.

5. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / За ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 388 с.

6. Руденко Л. В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Навч. посіб. — К.: ВЦ "Академія", 2002. — 378 с.

7. Руденко Л. В. Розрахункові та кредитні операції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства: Підручник. — К.: Лібра, 2002. — 428 с.

8. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2004. — 377 с.

9. Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. проф. А. І. Кредісова. — К.: "ВІРА-Р", 1998. — 448 с.