Основні види транспорту, що використовуються в ЗЕД

Реферат

Танкери використовуються для перевезення сирої нафти та інших наливних вантажів. Найбільші труднощі завдає портам обробка великотоннажних танкерів і супертанкерів. Для них необхідне спорудження спеціальних портів із глибоководними підходами, а також терміналів із великими міскостями для перекачування вантажу.

У міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: регулярне, у вигляді лінійного судноплавства, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.

Лінійне судноплавство — це регулярні перевезення за оголошеним розкладом між завчасно визначеними портами. Вантажний потік лінійного судноплавства складають, в основному, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозять невеликі партії вантажів, в основному це готові вироби і напівфабрикати.

Морське сполучення між певними портами називається лінією. Розрізняють такі типи ліній:

— односторонні — характеризуються тим, що на них працюють судна тільки одної країни чи одної судноплавної компанії;

— двосторонні, на яких працюють судна двох країн (за узгодженням) або двох судноплавних підприємств;

— конференціальні, на яких працюють судна двох чи більше компаній з однієї чи різних країн.

У 1974 р. у рамках ООН був розроблений Кодекс поведінки лінійних конференцій. За цим Кодексом конференцією визнається група, що складається з двох і більше перевізників, які надають послуги з міжнародних лінійних перевезень вантажів на певному напрямку і мають домовленість про загальні тарифні ставки, права та обов'язки членів конференції та інші умови.

Усі члени лінійної конференції користуються єдиними тарифами. Ставки у тарифах встановлюються за одиницю маси чи об'єму вантажу. Під час розрахунку фрахту лінійний перевізник має право вибору щодо використання масової чи об'ємної ставки тарифу, виходячи з принципу найбільшого фрахту для судна. На практиці це означає, що перевізник при калькуляції провізної ціни встановлює питомий завантажувальний об'єм (об'єм вантажу ділиться на масу). Якщо питомий завантажувальний об'єм більший за одиницю, то до такого вантажу застосовується ставка за одиницю об'єму, якщо менший — плата стягується за одиницю маси. У разі перевезення дорогих вантажів перевізник може стягувати плату за фрахт, що обчислюється як відсоток від декларованої вартості вантажу (звичайно 3—5 %).

До переваг лінійного судноплавства належать: регулярність, дотримання розкладу руху, порівняно стабільні ціни, експлуатація спеціалізованого тоннажу, наявність широкої мережі агентів. Однак воно потребує значних витрат і тому тарифи лінійних перевізників вищі, ніж фрахтові ставки при трампових перевезеннях.

Лінійні судна перевозять переважно дрібні партії вантажів від великої кількості відправників до великої кількості одержувачів. Тому лінійні компанії приймають вантажі для перевезення задовго до підходу судна. Вони зберігають їх на своїх складах, організовують і оплачують завантаження та розвантаження. Вартість цих послуг включається в оплату за транспортування.

Залежно від режиму лінії діляться на термінові, у розкладах яких указуються точні дати приходу і відходу суден по кожному порту, і регулярні. У розкладах руху суден регулярних ліній зазначаються тільки періоди заходів і відходів суден: один раз у тиждень, декаду, місяць.

Головним документом у морських перевезеннях є коносамент. Коносамент — це документ, що видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов'язанням доставити його в порт призначення та видати його законному одержувачу. Коносамент виконує три основні функції:

— є договором морського перевезення в лінійному судноплавстві;

— виконує функцію розписки перевізника про приймання вантажу;

— є товаросупровідним документом.

Перша функція коносамента полягає в тому, що він є єдиним доказом наявності договору морського перевезення між вантажовідправником і судновласником. Цю функцію коносамент виконує під час перевезень товарів на суднах регулярних ліній або поставки вантажів окремими партіями, недостатніми за своїми розмірами для використання всього судна чи його частини. Під час перевезень трамповими суднами коносамент виконує тільки дві останні функції — слугує розпискою про отримання вантажу та товаророзпорядчим документом.

Друга функція коносамента надає право власникові оригіналу розпоряджатися вантажем, що робить його товаророзпорядчим документом. Це означає, що тільки особа, вказана у коносаменті, чи власник коносамента на пред'явника, може вимагати від судновласника видачі товару, зазначеного у коносаменті, і розпоряджатися цим товаром. Щоб продати товар, який перебуває в дорозі і представлений коносаментом, товаророзпоряднику достатньо продати або передати свої права за коносаментом.

Виконуючи третю функцію, коносамент є розпискою судновласника чи його уповноваженого, яка засвідчує, що певні товари у вказаній кількості і в певному стані завантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення. На коносаменті обов'язково має бути вказівка судноплавної компанії "вантаж на борту", "вантаж завантажений" чи "вантаж прийнятий до завантаження".

У коносаменті містяться відомості про назву судна, його власника, тоннаж судна, найменування портів завантаження та розвантаження, суму фрахту з вказівкою, де проводиться оплата фрахту — в порту завантаження чи в порту призначення, кількість виданих екземплярів коносамента. Він підписується капітаном судна чи судновим агентом. На звороті лінійного коносамента зазвичай друкуються умови договору перевезення. Повний комплект коносаментів складають три копії і три оригінали. Один оригінал пред'являють до оплати у банк, інші видаються перевізнику, відправникові й одержувачу, як і копії, які відсилають також і в порт відправлення, порт призначення і на митницю.

До коносамента додають:

— маніфест, що містить опис коносаментів партій вантажів для організації розвантаження;

— завантажувальний ордер, який видає відправник капітанові;

— штурманська розписка, на основі якої виписується коносамент;

— акт-повідомлення, що є підставою для пред'явлення претензій у разі, якщо вантаж зазнав пошкоджень під час перевезення.