Творчість Юрія Косача

Життя Юрія Косача було багатим на події і несподівані повороти. Народився він 18 грудня 1909 р. у Києві. Син М. Косача, рідного брата Лесі Українки, в дитинстві подовгу перебував у Колодяжному. Згодом навчався у Львівській гімназії, Варшавському університеті. У 1932 р. Ю. Косач потрапляє до польської в'язниці, а після ув'язнення виїздить до Франції. Повернувшись під час війни до Львова, опиняється в концтаборі. Упродовж тридцятих років у Львові одна за одною виходять збірки віршів і оповідань «Чорна пані» (1931), «Черлень» (1935), «Мить з майстром» (1936), «Клубок Аріадни» (1937), «Чарівна Україна» (1937), «Глухівська пані» (1938). Митець розвивався стрімко. Якщо «Чорну пані» склали речі наслідувальні, сповнені символістських штампів і містичних навіювань, то вже «Клубок Аріадни» і особливо «Чарівна Україна» засвідчили, що Ю. Косач знайшов власну самобутню манеру письма.

Опинившись у повоєнній Німеччині, молодий письменник одразу ж потрапляє в самий вир еміграційного літературного життя. В альманасі «МУР» (1946. № 1) з'являється одна з перших його повістей «Еней і життя інших», у «Арці» (1948. № 3—4) — уривки з історичного роману «День гніву». Окремою брошурою з'явилася його доповідь про українську літературу — одне з небагатьох тоді видань німецькою мовою. Під мурівською маркою «Золота Брама» вийшла Косачева драма «Дійство про Юрія Переможця».

Переїхавши до Америки, співробітничає в газетах «Громадський голос», «Українські вісті», видає нові книжки поезій, нарисів тощо. Тривалий час був редактором журналу «За синім океаном» (Нью-Йорк). У 1964 р. Юрій Косач побував в Україні, 1966 р. в Києві вийшла його поетична збірка «Мангаттанські ночі»; 1975 — збірка «Вибраного», а наступного — книжка новел «Лиха доля в Маракайбо». Останніми за часом виходу у світ були «Літо над Делавером» (1980) та роман «Володарка Понтиди» (1987).

Ю. Косач виявив себе у різних жанрах, проте найвагоміший його доробок — прозовий. Це насамперед низка оповідань і повістей з української минувшини. Збірка «Чарівна Україна» вийшла 1937 р. як перший том «історичних оповідань». Другим томом стало оповідання (власне, невелика повість) «Глухівська пані» (1938).

У минулому увагу митця привертають постаті тих співвітчизників, що стояли з своїм часом нарівні, були інтегровані в європейський культурний процес, причетні до визначних європейських подій, виявили велич духу й життєстійкість. Це — нащадок знаменитого старшинського роду, котрого мучить таємниця власного минулого («Голос здалека»), або ж блискучий дипломат, син гетьмана Андрій Розумовський («Вечір у Розумовського»), або паризький студент Савич, волею долі втягнений у вир подій («Молодість Савича»).

Після ряду оповідань, повістей, присвячених українській минувшині, Ю. Косач зважився звернутися до ширшого романного полотна, в центрі якого — національно-визвольна війна українського народу під орудою Богдана Хмельницького. Першим наближенням до теми став опублікований в роки другої світової війни «Рубікон Хмельницького». У 1948 р. з'явився двотомний роман «День гніву». Він багатоплановий, густо заселений: тут представники повсталого козацтва і шляхти, селяни й ченці-єзуїти. Виразно окреслюється цілий ряд історичних постатей — Хмельницький, Кривоніс, Єремія Вишневецький... Романна дія підпорядкована розкриттю єдності національних інтересів повсталого народу.

У більшості творів тридцятих-сорокових років Ю. Косач так чи інакше торкається національно-визвольної героїки. Повість «Еней і життя інших» (1946) була цікавою спробою розглянути ті проблеми на сучасному матеріалі. Всі персонажі повісті закинуті у повоєнне міжчасся. Вони або напружено шукають себе, свого місця у новій дійсності, або стають колишніми людьми, живуть давно минулим часом. Письменник досить саркастично окреслює еміграційний побут, ілюзії людей, зосереджених лише на власному минулому. Протиставлення двох головних персонажів, Енея та Ірини, — це протиставлення людини дії, самозреченого борця і пасивного, скептичного, але прозірливого спостерігача-хронографа, вічного мандрівника по житейському морю.

У наступні десятиліття романтичний струмінь у творчості Юрія Косача слабшає. Це помітно навіть і в історичній прозі. У романі «Володарка Понтиди» (1987) письменник знову звертається до вісімнадцятого століття, до історії княжни Тараканової. Закоханий у неї український юнак, нащадок козацького роду, Юрій Рославець опиняється в епіцентрі багатьох подій європейської історії.

Перу Юрія Косача належить також низка оповідань з американської дійсності (збірка «Лиха доля в Маракайбо», 1976). Упродовж 60—70-х років він також активно виступав у пресі України як літературознавець і публіцист.