Творчість Василя Вражливого

Він належав до тих прозаїків 20-х — початку 30-х років, які заявляли про себе одразу, легко й непретензійно, видавали книжки одну за одною і які змушені були рано прощатися з життям, не встигаючи сказати найголовнішого, найзаповітнішого.

В. Вражливий (справжнє прізвише Штанько) народився в с. Опішні Зіньківського району на Полтавщині в багатодітній сім'ї селянина-середняка. Закінчив сільську школу, навчався в Полтавській гімназії та Харківському робітничому технікумі. Від середини 20-х років професійно зайнявся літературною творчістю, перебуваючи в Спілці селянських письменників «Плуг», потім у ВАПЛІТЕ та Пролітфронті. Видав збірки оповідань «В яру» (1924), «Земля» (1925), «Вовчі байраки» (1929), «Молодість» (1930) тощо. Окремими виданнями вийшли повість «Батько» (1929) та роман «Справа серця» (1933). Репресований 1934 p., відбував заслання на Соловках, де страчений 1937 р.

Вже в перших збірках молодий прозаїк виявив досить широку тематичну зацікавленість. Тут знаходимо картини боротьби на селі за землю, злиденного незаможницького існування, проявів бандитизму і водночас — непманського життя міста, безпритульництво дітей, студентський побут. Але привернув увагу В. Вражливий найперш умінням у новелістичній формі вибудовувати напружений сюжет, нерідко вдаючись до засобів авантюрної прози: раптові пригоди, переслідування, а то й убивства; насичені діалоги героїв, лаконічно окреслені характери.

Коли визначити стильову домінанту малої прози В. Вражливого, то це побутовий реалізм із лірико-імпресіоністичними пейзажними вкрапленнями.

Перебуваючи у ВАПЛІТЕ, він близько здружився з марсівцями: Є. Плужником, І. Багряним, В. Підмогильним. Під впливом останнього захопився французькою класикою, вивчив французьку мову і навіть переклав українською мовою О. Бальзака «Шагренева шкіра» (1929). Могутній талант французького реаліста, певне, вплинув на творче зростання В. Вражливого. Це засвідчила його повість «Батько», написана під час праці над перекладом і тематично близька до роману «Батько Горіо» О. Бальзака.

Як і французький класик, український прозаїк спробував художньо відтворити на новому матеріалі одвічну проблему поколінь батьків і дітей, що завершується не взаємною ідилією, а драмою й трагедією, зокрема, тих, хто мусить сходити із життєвої арени.

У повісті йдеться про взаємини батька й сина, які опинилися на протилежних полюсах суспільного буття: син — на вершині, батько — на «дні». Але це не той типовий випадок, коли революція розводила членів однієї сім'ї на ворожі позиції. Батько-священик добровільно відмовляється від свого сану, аби не зашкодити кар'єрі сина-комуніста. Хоча той не підтримує ніяких зв'язків з батьком, нічим йому не допомагає, щоб не бути запідозреним у зв'язках з непролетарським елементом.

В. Вражливий розкривав тривожні симптоми революційної перебудови, показував, як раціоналістичне, загальноколективістське дедалі відчутніше переважає гуманістичну мораль, утверджується на безкультурності, стадному егоїзмі, прагматизмі, котрі лише прикриваються гаслами про цінність особистості.

Та за спогадами сучасників, В. Вражливий, пам'ятаючи, що його батька занесено до списку розкуркулених, тривожився хисткістю свого письменницького становища. Треба було або відчайдушно йти далі, або вмовкати на невизначений час, або відгукуватися на соціальне замовлення державного апарату. Він вибрав останнє, сподіваючись таким чином зберегти себе для «справжньої роботи».

Уже 1932 р. виходить невеличка збірка В. Вражливого «Глибокі розвідки. Нариси про Каспій». А наступного, 1933 p., роман «Справа серця» — про будівництво нафтопромислів у степах Казахстану. Інтернаціональна група нафтовиків на чолі з комуністом Богушем, звичайно ж, не лише робила свою справу, а й активно втручалася у життя кочовиків-казахів, насаджуючи революційно-класовий «досвід».

В образі керівника будівництва прозаїк відтворював непохитного більшовика, для якого нічого не існує в світі, крім дорученої партією справи. «Справа серця» для нього була чужою й незрозумілою.

Однак навіть компроміси В. Вражливого не «переконали» владу. Адже ще задовго до повних обертів репресивної машини його було заарештовано як контрреволюціонера, «ворога народу»...