Творчість Василя Гренджі-Донського

Провідне місце в історії літературного розвитку Закарпаття 20—30-х років посідає В. Гренджа-Донський — письменник, журналіст, громадсько-культурний діяч. Багато в чому йому довелося бути першим. Його поетична збірка «Квіти з терням» (1923) — перша на Закарпатті книжка світського автора, написана українською літературною мовою; він перший у художній творчості почав утверджувати ідею возз'єднання Закарпаття з радянською Україною; редагував перший закарпатоукраїнський літературно-художній журнал «Наша земля» (1927—1928).

Народився В. Гренджа-Донський 23 квітня 1897 р. в с. Волове (нині Міжгір'я) у сім'ї лісоруба. Закінчивши церковну дяко-учительську школу, він із 12 років працює помічником дяка, листоношею, 1915 р. складає іспит за неповну середню школу; цього ж року його мобілізовано до австро-угорської армії, відправлено на фронт. Після закінчення першої світової війни і розпаду Австро-Угорщини В. Гренджа-Донський іде до Будапешта, де бере участь в Угорській революції, після придушення Угорської республіки молодий поет нелегально повертається додому, де поринає в літературне життя. Вже перші його збірки «Квіти з терням» (1923), «Золоті ключі» (1923), «Шляхом терновим» (1924) засвідчили, що в літературу прийшов самобутній, талановитий поет. Всупереч традиціям XIX ст., коли живе народне слово зневажалося, В. Гренджа-Донський звертається до народу його мовою, започатковуючи, власне, нову українську літературу на Закарпатті.

Значення його перших збірок, особливо «Шляхом терновим» не тільки в тому, що ця книжка написана літературною мовою й видана фонетичним правописом, а й в тому, що пристрасне слово поета закликало народ до активної дії. Від наслідування фольклору поет переходить до власних оригінальних поетичних і образних структур, свідомо підносить своє поетичне слово за соціальне й національне визволення краю.

Одночасно В. Гренджа-Донський виступив і як прозаїк. Перша книжка його прози «Оповідання з Карпатських полонин» (1925, перевидана в Харкові, 1928) присвячена мальовничій природі українських Карпат, звичаям і побуту самобутнього гірського краю. На сторінках «Нашої землі» письменник надрукував цикл оповідань, який згодом склав збірку «Назустріч волі» (Ужгород, 1928—1930). Основна тема книжки — відтворення революційних подій на Закарпатті у 1918—1919 pp., боротьби з румунськими королівськими військами, що окупували південно-східну частину цієї землі. Завдяки своїй актуальності оповідання, нариси, репортажі письменника — вражаючий художній документ про життя тогочасного Закарпаття.

1928 р. у Харкові виходить збірка поезій В. Гренджі-Донського «Тернові квіти полонин». Остання довоєнна збірка «Тобі, рідний краю» (1938) — це переважно поетична інтерпретація фольклорно-етнографічних та історичних сюжетів.

Тоді ж виходять його великі епічні твори — поема «Червона скала» (1930—1938), в основі якої — народні перекази про Хустський замок; повість «Ілько Липей карпатський розбійник» (1936, Львів) — розповідь про одного з останніх карпатських опришків, який загинув од жандармської кулі 14 вересня 1935 p.; історична повість «Петро Петрович» (1937), події якої відбуваються у XIV ст.

Після окупації Закарпаття у 1939 р. поет потрапляє до фашистського концентраційного табору, звідки рятується втечею до Братіслави. У Словаччині він проживе другу половину свого життя. Помер письменник 25 листопада 1974 р.

На схилі віку В. Гренджа-Донський багато уваги приділив драматургії. На підставі народних міфологічних уявлень верховинців написано поеми «Скам'янілі серця» (1956) і «Русалка» (1945—1956). Карпатські опришки стали героями трагедії «Попадя», що є варіантом обробки баладного сюжету про «камінну душу». Старовинна легенда про вигнання татарських орд опрацьована в драматичній поемі «Золоті ключі Срібної Землі» (1955), яку поет вважав кращим своїм драматичним твором.

У його післявоєнній прозовій спадщині — кілька повістей та романів («Петрик», 1973, «Світанок над горами», «Запропащені роки»). Пишучи роман-трилогію «Сини Верховини», автор прагнув подати художню хроніку життя краю з кінця XIX ст. до новітніх часів. Однак вдалося завершити тільки першу книгу трилогії, у якій оповідь доведена до 1921 р. Роман «Сини Верховини» не тільки художній твір, він — цінне джерело пізнання соціально-економічного, культурного поступу, настроїв закарпатських українців перших десятиліть нашого віку.

В. Гренджа-Донський залишив цікаві «Спогади», наповнені значним фактичним матеріалом.