Хай, розгорнувши строфи, наче крила,
наступає пісня!
Хай б’є в здрібнілий вік достойних фраз
і хитрих передбачень,
коли натхнення заплитке і розпач роблений
та кволий,
в вік володіння букви і пожитку, без мети бусолі,
в вік змиршавілий, в час легкого успіху,
гнучкої міри,
хай б’є зухвала пісня,
хай кличе вищим вітром дихать,
мірилом вищим мірять, міцніш в людину вірить!
В атаку сунуть чоти строф, наїживши багнети рим,
слова ціляють влучно, кожне точне,
кожне вогнепальне,
коротко й різко, раз у раз,
рокоче строф хорунжий — ритм,
колона пісні йде в розстрільній на екстази
шанець дальній,
щоб про бійців незламно вірних стати гідною
співати.
Тоді наструнко салютують строфи мужності
й посвяти!
|
