Як важко, як важко, як важко
знайти хоч єдину хвилину,
щоб можна забути щоденність,
щоб дух у верхів’я полинув.
Бо вабить, бо манить, бо надить,
бо вічно займає в полон
життя, повне чару, принади,
блищить із зрадливих заслон.
Життя різнобарвне, шалене,
все різне, всі інше, нове,
приходить дряпіжно до мене,
захоплює, дурить і рве.
Як важко, як важко, як важко
Забути щоденність нам,
Єдину, коротку хвилину
гуторити з Богом... сам-на-сам.
|
