Знов зеленіють сріблясті каштани на Стрийській алеї,
хочеш сказати усім, мов об’явління нове:
тільки дивіться довкола із серцем розкритим на неї,
пишна весна на миль сім широкодзвонно пливе.
Сонце в городах запалить, немов ліхтарі, пишні рожі,
бризнуть квітками сади, полум’ям іскор живих.
Знову мене зачарує і знову мене заворожить
подув весни молодий, завжди цілющий для всіх.
День кришталевий, прозорий, а ранок
у млі попелястий.
Ні, хоч хотів би, рішуче не можеш життя
більше клясти.
|
|
|
