За одно маленьке зерно сочевиці
я продав, безумний, свою душу.
Мають риби ріки, мають гнізда птиці,
тільки я один без свого дому,
без своєї зірки жити мушу.
В ріках риби та на небі зорі,
а в твоїй кімнаті ти і мухи.
Срібні очі риб, мов скло, прозорі,
ніч — котел темноти й зір безрухий.
Ти, що живиш і пструга, й комаху,
полум’я даєш кометі,
борони від вічности і страху
риб, комах, поетів.
|
|
|
