Як ти думав, так і сталось:
Ти вже й заручився.
Помагай же тобі боже,
Щоб швидше женився!
Нехай горе іздалека
Вам не замаячить!
Хотів би я вас, щасливих,
Укупці побачить.
Подивиться, як житиме
Товариш жонатий...
Коли ж небудь знайду стежку
До твоєї хати.
Дай вам боже стільки щастя,
Скільки в світі треба!
Нехай на вас радість ллється
З високого неба!
Любітеся вірно, щиро,
Як досі любились,
Щоб на вас усі сусіди
Та не надивились.
Живіть, голуб з голубкою,
Щастя наживайте,
Та і часом коли-небудь
Козака згадайте,
Котрий десь-то на чужині,
Сердега убогий,
Піде шукать поміж людьми
Своєї дороги.
Котрий вік свій промандрує
З пустими руками;
Вставаючи й лягаючи,
Вмиється сльозами.
Котрий піде шукать щастя,
Та й серце поколе...
Чи ти бачив, як мається
Перекотиполе?
Біжить собі через степи —
Вітер повіває;
Відкіль, куди, за чим біжить —
І само не знає...
А там, гляди, — зачепилось
Побіля могили;
Стоїть, сохне, поки його
Сніги білі вкрили.
А весною нема й сліду.
Ізходи все поле,
Вже не знайдеш, куди й ділось
Перекотиполе.
Оце, брате, моя доля...
Де ж то я спочину?
А може й я коли-небудь
Своє щастя стріну.
|
