Відмикаю світанок скрипковим ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день — як нотну сторінку вічності.
Що сьогодні? Який веселий фрагмент
із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
і свобода — очима неволі.
Любов неповторна — моя валторна.
Шляхи прощальні — перша скрипка печалі.
А в сірі будні буду бити, як в бубни.
Дуже мені легко. Дуже мені трудно.
Еволюція гусячих пер.
Філософій забрьоханий німб.
Слово — прізвище думки тепер,
а частіше — її псевдонім.
То чого ж я шукаю і чим я жива?!
Велемовний світ, велелюдний.
Ви поезія, вірші? Чи тільки слова?
У майбутнього слух абсолютний.
|
|
|
