Десь-не-десь, в якомусь царстві,
дзвони били по лицарству,
дзвони били й перестали,
бур’яном позаростали,
повмирали дзвонарі,
залишились комарі.
Комарі на скрипку грають,
комарівни завмирають.
І нема на світі рівні
комаровій комарівні.
Почорніли ліхтарі —
все обсіли комарі!
Ні пройти, ані проїхать —
сіра віхола, як віхоть.
Ні вікна, ані зорі, —
комарюють комарі.
Гарні, добрі, сірі, мрійні.
Тільки дуже малярійні.
|
|
|
