Реклама на сайте Связаться с нами
Твори видатних українських письменників

Маркова скрипка

Ліна Костенко

На главную
Твори видатних українських письменників
Життя і творчість українських письменників
Скорочені твори українських письменників
Творчість Ліни Костенко
Сумління — річ тендітна і марка.
Вже дехто з нього й пилу не стирає.
Маркові що? Є скрипка у Марка.
Де хтось би плакав, а Марко заграє.

Грай, Марку, грай! Веселу, не яку.
Куди ж ти, Марку, дінешся? Ти — вічний.
На кожне лихо маєм по Марку:
Марко Пекельний і Марко Стоїчний.

Міркуєш, Марку: так то воно так.
А все не так, і ти міркуєш марно.
Закінчив польку, починай гопак, —
грай, Марку, грай, бо дуже граєш гарно!

Воно, звичайно, що там говорить.
Отож-бо й є, нема чого балакать.
А що поробиш, хай воно згорить,
сміятись краще все-таки, ніж плакать.

Та й те сказати, як його, гай-гай!
Воно й спочити — щастя недолуге.
Смеркає — грай. Розвиднюється — грай.
Бо світ великий — як не те, то друге.

Бо що було, а що і загуло.
Біда біду, як кажуть, перебуде.
Не може ж буть, щоб якось не було,
вже як не є, а якось воно буде.

Ти, Марку, грай. Ти знай собі одне,
що що кому коли не заманеться, —
біда мине, і щастя теж мине, —
те, що ти граєш, тільки зостанеться.