Чорні верби над ставом. Білий вечір води.
Зірка впала кристалом на самотні сади.
Пробиваєш кирзою ту некошену гущ,
як в часи мезозою серед первісних пущ.
Ріки в'ються вужами. Цезій гусне в крові.
Динозаври іржаві пасуться в траві.
Як невидимий ящір, кігті випустив дріт.
І летить птеродактиль, він тепер вертоліт.
|
|
|