У драмі людській небагато дій:
дитинство, юність, молодість і старість.
Роби що хоч, ридай або радій.
Неси свій хрест. Все інше — позосталість.
Настане час — і піде все в архів.
Уламки долі винесе на сушу.
Життя — спокута не своїх гріхів.
Життя — це оббирання з реп’яхів,
що пазурами уп’ялися в душу.
Кричи, благай — епоха як глуха.
Поет припав до папиних пантофель.
Страшний суфлер підказує: ха-ха!
Мені не смішно. Я ж не Мефістофель.
|
|
|
