Ще плечі сосен в срібних еполетах,
ще брузументи ворон їм клює.
А там десь, може, на чужих планетах,
весна дібровам листя роздає.
Сніги ідуть сумні і нетутешні,
ідуть і йдуть із неба врізночас, —
мов пелюстки космічної черешні
холодний Всесвіт струшує на нас.
Десь там галактик зоряна танечність.
А де початки, де її кінці?
Ідуть сніги... Плюс мінус безконечність...
Сніжинка тане в мене на щоці.
|
|
|
