Вечір дуже турецький.
Півмісяць, і зірка, і млосно.
Півонії дуже гарні. Вуста в них напіввідкриті.
А хто тут — за дощ?
Долоньки. Зелені. Одноголосно.
А вас же вночі скупають, вже зрізаних, у кориті.
Вночі налетять татари, ударять вас ятаганом.
Вони вже десь недалеко. Вони уже десь
причаюються!
Вночі я писатиму вірші. Аж — стогін.
То я на ґанок.
Півонії всі вже зрізані. Вони уже не пручаються.
І тільки ловлять городи
пелюстки їхньої вроди...
І тільки кілька сльозин
з обдемкуватих корзин...
Складає букети тітка
не гірше якого японця.
А скільки коштує квітка?
Не знаю. Спитайте у сонця.
|
|
|
